NO Соответствует не соответствует обоснование
Факты
1 Монголы подвергли
население Жетысу
жестокому истребле-
нию и силой захвати-
ли их земли
2 Поводом нападе-
ния Чингисхана на
территорию Казах-
стана и Средней Азии
явилась "Отрарская
катастрофа"
3 Результатом наше-
Ствия монголов стало
полное уничтожение
городов Отрар, Сыг-
нак, Ашнас
ответ: Скифский язык откололся от единой иранской языковой общности на рубеже 1 тыс. до н. э.
Скифы мигрировали в Восточную Европу с Востока, с Южного Урала и территории Казахстана, вытеснив из Северного Причерноморья киммерийцев и заняв территории современных Южной России, Украины, частично Молдавии и Добруджи.
Диодор Сицилийский сообщает о переселении скифами савроматов из Мидии к реке Танаис.[2] Плиний также сообщал, что сарматы родственны мидийцам[3]. Помпей Торг писал о языке ещё одного ираноязычного народа — парфян, буквально следующее: «Язык у них — средний между скифским и мидийским, помесь того и другого».
Позднее, в Европе скифы повсеместно были вытеснены, истреблены либо ассимилированы сарматами и готами, в Азии — тохарами, эфталитами и тюрками. Сарматы, в свою очередь, также были повсеместно вытеснены либо ассимилированы тюрками и славянами.
Тем не менее, на Кавказе сарматский язык сохранился в форме осетинского языка. Также, заметное число иранизмов существует в славянских языках и финно-угорских языках, что говорит о древнейших контактах между сарматами с одной стороны и праславянами и предками финно-угров с другой.
й товаришами. Тут частина з них розміщалася по тридцятьох восьми куренях, в самій Січі, а частина поза
нею, по власних будинках; згідно із цим, частина харчувалася військовим столом, частина власним , але
в загальному життя тих й інших була однакова.
Повсякденне життя запорізьких козаків на Січі складалось в такий б.Козаки піднімалися на ноги
зі сходом сонця, одразу ж вмивалися холодною річковою водою, потім молилися богові й після молитви,
через деякий час,сідали за стіл до гарячого сніданку. Час від сніданку до обіду козаки проводили
по-різному: хто об'їжджав коня, хто оглядав зброю, хто вправлявся в стрілянині, хто лагодив плаття, а
хто просто лежав на боці,попихкував з люльки-носогрійки, розповідав про власні подвиги на війні, слухав
розповіді інших і викладав плани нових походів. Рівно в 12 годин курінний кухар ударяв у казан, і тоді,
по звуці казана, кожен козак поспішав у свій курінь до обіду. Обід приготовлявся в кожному курені
особливим кухарем, або поваром , і його помічниками, невеликими хлопцями, на обов'язку яких лежало
приносити воду в курінь і тримати в чистоті казани й посуд: «посуд — казани, ложки, корита дуже
чисто держут і чистіше, як себе, а тим паче одягу» . Їжа готувалася в великих мідних або чавунних
казанах, що навішувались за до залізних гачків на кабице в сінях кожного куреня, і варилася
три рази в день на все наявне число козаків куреня, за що платилося кухарю по
два рубля й п'ять копійок з кожного козака в рік, тобто 9 рублів й 50 копійок при
150 чоловіках середнього числа козаків у кожному курені.
Увечері, по заходу сонця, козаки знову збиралися в курені; тут вони вечеряли
гарячою вечерею; після вечері одні та ж година молилися богові й потім лягали
спати, узимку в куренях,улітку й у куренях, і на відкритому повітрі; інші
збиралися в невеликі купки й по-своєму веселилися: грали на кобзах, скрипках,
ваганах, лірах, басах, цимбалах, козах, свистіли на сопілках, свистунах,- одним
словом,на чому потрапило, на тім і грали, і відразу танцювали. З всіх музичних
інструментів найбільш улюбленим і тому найпоширенішим інструментом у
запорізьких козаків, була, без сумніву, кобза.