Найбільш повно й послідовно Відродження змогло реалізуватися в Італії. Італія — країна класичного і, можливо, єдиного Ренесансу. Усі інші Ренесанси в Європі вторинні щодо італійського і є більшою чи меншою сукупністю культурних особливостей, визнаних ренесансними.Епоха Відродження припадає в Італії на складний і суперечливий період суспільного й політичного розвитку країни. Характер італійської культури у цей час визначається еволюцією соціальних форм від комун до сеньйорій. Комунальний лад проіснував порівняно недовго — у ХІ ст. комуни загинули в результаті внутрішніх міських суперечностей між народом «жирним» і народом «худим». Пам’ять про міста-комуни глибоко ввійшла у свідомість італійців. Приборкання соціальних пристрастей узяли на себе князі, кондотьєри. Багатьох городян підкуповувало те, що загарбникам влади вдавалося відновити мир, узяти під своє заступництво культуру. Князі виявляли більшу щедрість у справах культури, ніж скопідомне і розважливе бюргерство.
Можно выделить такие основные причины реформации во Франции:
1) Возмущение образом жизни духовенства, а именно его положением и роскошью;
2) Продажа индульгенций;
3) Получение взяток, а также продажа духовных должностей;
4) Церковная десятина вызывала недовольство.
Итогами Реформации во Франции можно считать:
Генрих Наваррский согласился на принятие католицизма. В 1594 году он был коронован под именем Генриха VI.
Гугенотам был предоставлен Нантский эдикт, они имели право на свободу совести и участие в общественной жизни Франции.
Тридцатилетняя эпоха религиозных противостояний была завершена.
Началась эпоха, которая более известна под названием “Великий век”.
Период относительного спокойствия ознаменовался могуществом Франции на всей континентальной Европе.
Объяснение:
Найбільш повно й послідовно Відродження змогло реалізуватися в Італії. Італія — країна класичного і, можливо, єдиного Ренесансу. Усі інші Ренесанси в Європі вторинні щодо італійського і є більшою чи меншою сукупністю культурних особливостей, визнаних ренесансними.Епоха Відродження припадає в Італії на складний і суперечливий період суспільного й політичного розвитку країни. Характер італійської культури у цей час визначається еволюцією соціальних форм від комун до сеньйорій. Комунальний лад проіснував порівняно недовго — у ХІ ст. комуни загинули в результаті внутрішніх міських суперечностей між народом «жирним» і народом «худим». Пам’ять про міста-комуни глибоко ввійшла у свідомість італійців. Приборкання соціальних пристрастей узяли на себе князі, кондотьєри. Багатьох городян підкуповувало те, що загарбникам влади вдавалося відновити мир, узяти під своє заступництво культуру. Князі виявляли більшу щедрість у справах культури, ніж скопідомне і розважливе бюргерство.