1)Послевоенная экономика нуждались в восстановлении промышленности транспортных путей сельского хозяйства Однако с 1946 году начинается холодная война поэтому восстанавливать и развивать в дальнейшем приходилось Не только мирную но и военную промышленность
2) Соловецкий камень в Москве памятник жертвами политических репрессий в СССР камень с территории соловецкого лагеря особого назначения установленный на лубянской площади в День памяти жертв политических репрессий 30 октября 1990году
3) комплекс политических и организационных мер проводимых властями России в отношении народов разных национальности национальных меньшинств проживающих на её территории
Українська мова протягом століть зазнавала лінгвоциду. Її придушували, забороняли, піддавали анафемам і гонінням. І в роки російського царизму, і в радянські часи намагалися викорінити, розтоптати й відібрати мову. Кожне століття додавало нових штрихів до лінгвістичної руйнації рідного слова.
Згадаймо найбільш відомі замахи на українську мову.
30 липня 1863 року міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв видав сумнозвісний циркуляр про призупинення видання українською мовою (“на малороссийском языке”) значної частини книг. Повна назва документу мовою оригіналу була “Циркуляр министра внутренних дел П. А. Валуева Киевскому, Московскому и Петербургскому цензурным комитетам”.
1)Послевоенная экономика нуждались в восстановлении промышленности транспортных путей сельского хозяйства Однако с 1946 году начинается холодная война поэтому восстанавливать и развивать в дальнейшем приходилось Не только мирную но и военную промышленность
2) Соловецкий камень в Москве памятник жертвами политических репрессий в СССР камень с территории соловецкого лагеря особого назначения установленный на лубянской площади в День памяти жертв политических репрессий 30 октября 1990году
3) комплекс политических и организационных мер проводимых властями России в отношении народов разных национальности национальных меньшинств проживающих на её территории
я не знаю чи правильно, чи це по цій темі:
Українська мова протягом століть зазнавала лінгвоциду. Її придушували, забороняли, піддавали анафемам і гонінням. І в роки російського царизму, і в радянські часи намагалися викорінити, розтоптати й відібрати мову. Кожне століття додавало нових штрихів до лінгвістичної руйнації рідного слова.
Згадаймо найбільш відомі замахи на українську мову.
30 липня 1863 року міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв видав сумнозвісний циркуляр про призупинення видання українською мовою (“на малороссийском языке”) значної частини книг. Повна назва документу мовою оригіналу була “Циркуляр министра внутренних дел П. А. Валуева Киевскому, Московскому и Петербургскому цензурным комитетам”.