Битва за Дніпро –”Східний вал” Після поразки під Курськом німецьке командування розробило план оборони «Вотан», який передбачав створення так званого «Східного валу» від Балтійського до Чорного моря по лінії Нарва - Псков - Гомель і далі по Дніпру.Цей добре укріплений рубіж повинен був, за задумом німецьког керівництва, зупинити просування радянських військ на захід.
"Східний вал" почав зводитися ще взимку 1941—1942 рр., коли у зв'язку з провалом операції "Тайфун" і переходом Червоної Армії в наступ німецькі війська були відкинуті від Москви в середньому на 250 км. Над групою армій “Центр” нависла загроза повного знищення.
Укріплення зводилися уздовж всього берега Дніпра, але надії на забезпечення надійної і масованої оборони за такий короткий термін невеликі. Як наслідок, «східна стіна» не була однаково міцною по всій довжині фронту. Найсерйозніші укріплення були сконцентровані в місцях найвірогіднішої переправи радянських військ: у Кременчука і Нікополя, а також в Запоріжжі.
В Битві за Дніпро була успішно здійснена взаємодія регулярних військ з українськими та білоруськими червоними партизанами. Внаслідок Битви за Дніпро радянські сили звільнили значну частину України від німецької окупації, ліквідували оборону противника на великій ділянці вздовж Дніпра, форсували його і захопили стратегічні плацдарми на правому березі,роз'єднали болотистим Поліссям німецькі групи армії «Центр» і «Південь». Вермахт втратив понад 60 дивізій. Понад 2 тисяч учасників Битви за Дніпро присвоєно звання Героя Радянського Союзу; десятки тисяч були нагороджені орденами та медалями СРСР.
Верховный Совет СССР 12 марта 1951 года принял закон о защите мира, по которому пропаганда войны объявлялась тягчайшим преступлением против человечества. 118 миллионов советских граждан, в том числе 4 миллиона человек в Казахстане подписалось под обращением о заключении Пакта мира между великими державами. В одностороннем порядке была сокращена численность советских Вооруженных сил на 1 млн 200 тыс. человек. Восстановлены дипломатические отношения с Японией. СССР выступил с рядом инициатив по решению германского вопроса. Осенью 1959 года состоялись переговоры глав правительств двух великих держав - СССР и США. Расширялись связи и Казахстана с зарубежными странами, особенно со странами Востока, придерживавшимися миролюбивой политики, - Индией, Индонезией, Бирмой, Непалом и КНР. Установление близких отношений между Казахстаном и Китаем играло положительную роль для казахского и уйгурского народов, крупные общины которых проживали в КНР. Между СССР и КНР расширился культурный и торговый обмен. Тысячи выпускников школ Китая получали высшее образование в СССР, в том числе и в вузах Казахстана. Немало студентов, аспирантов из СССР обучалось в Пекине.
Казахстан в этот период посещали многие делегации деятелей культуры и искусства, профсоюзных организаций из-за рубежа, например премьер-министр Индии Дж. Неру и ее президент С. Радхакришнан, другие главы государств. Возросший экономический потенциал позволил Казахстану во второй половине 1950-х годов вести более насыщенную внешнюю торговлю с зарубежными партнерами. Цветные металлы, металлургическое оборудование, продукция машиностроения и химической промышленности стали поставляться в Чехословакию, Румынию, Индию и другие страны. В свою очередь, Казахстан стал получать все больше промышленных товаров, преимущественно из социалистических стран. Постепенно стал налаживаться обмен делегациями и туристами. В 1955 году в Казахстане, например, побывало 185 делегаций, а в 1957 году - более 500 зарубежных делегаций из 23 стран мира.
Битва за Дніпро –”Східний вал” Після поразки під Курськом німецьке командування розробило план оборони «Вотан», який передбачав створення так званого «Східного валу» від Балтійського до Чорного моря по лінії Нарва - Псков - Гомель і далі по Дніпру.Цей добре укріплений рубіж повинен був, за задумом німецьког керівництва, зупинити просування радянських військ на захід.
"Східний вал" почав зводитися ще взимку 1941—1942 рр., коли у зв'язку з провалом операції "Тайфун" і переходом Червоної Армії в наступ німецькі війська були відкинуті від Москви в середньому на 250 км. Над групою армій “Центр” нависла загроза повного знищення.
Укріплення зводилися уздовж всього берега Дніпра, але надії на забезпечення надійної і масованої оборони за такий короткий термін невеликі. Як наслідок, «східна стіна» не була однаково міцною по всій довжині фронту. Найсерйозніші укріплення були сконцентровані в місцях найвірогіднішої переправи радянських військ: у Кременчука і Нікополя, а також в Запоріжжі.
В Битві за Дніпро була успішно здійснена взаємодія регулярних військ з українськими та білоруськими червоними партизанами. Внаслідок Битви за Дніпро радянські сили звільнили значну частину України від німецької окупації, ліквідували оборону противника на великій ділянці вздовж Дніпра, форсували його і захопили стратегічні плацдарми на правому березі,роз'єднали болотистим Поліссям німецькі групи армії «Центр» і «Південь». Вермахт втратив понад 60 дивізій. Понад 2 тисяч учасників Битви за Дніпро присвоєно звання Героя Радянського Союзу; десятки тисяч були нагороджені орденами та медалями СРСР.
Объяснение:
Верховный Совет СССР 12 марта 1951 года принял закон о защите мира, по которому пропаганда войны объявлялась тягчайшим преступлением против человечества. 118 миллионов советских граждан, в том числе 4 миллиона человек в Казахстане подписалось под обращением о заключении Пакта мира между великими державами. В одностороннем порядке была сокращена численность советских Вооруженных сил на 1 млн 200 тыс. человек. Восстановлены дипломатические отношения с Японией. СССР выступил с рядом инициатив по решению германского вопроса. Осенью 1959 года состоялись переговоры глав правительств двух великих держав - СССР и США. Расширялись связи и Казахстана с зарубежными странами, особенно со странами Востока, придерживавшимися миролюбивой политики, - Индией, Индонезией, Бирмой, Непалом и КНР. Установление близких отношений между Казахстаном и Китаем играло положительную роль для казахского и уйгурского народов, крупные общины которых проживали в КНР. Между СССР и КНР расширился культурный и торговый обмен. Тысячи выпускников школ Китая получали высшее образование в СССР, в том числе и в вузах Казахстана. Немало студентов, аспирантов из СССР обучалось в Пекине.
Казахстан в этот период посещали многие делегации деятелей культуры и искусства, профсоюзных организаций из-за рубежа, например премьер-министр Индии Дж. Неру и ее президент С. Радхакришнан, другие главы государств. Возросший экономический потенциал позволил Казахстану во второй половине 1950-х годов вести более насыщенную внешнюю торговлю с зарубежными партнерами. Цветные металлы, металлургическое оборудование, продукция машиностроения и химической промышленности стали поставляться в Чехословакию, Румынию, Индию и другие страны. В свою очередь, Казахстан стал получать все больше промышленных товаров, преимущественно из социалистических стран. Постепенно стал налаживаться обмен делегациями и туристами. В 1955 году в Казахстане, например, побывало 185 делегаций, а в 1957 году - более 500 зарубежных делегаций из 23 стран мира.