Одно из важнейших достижений Древней Индии — создание позиционной десятичной системы счисления с применением нуля — той самой, которой пользуемся в настоящее время и мы. Сначала, свидетельствуют древнейшие санскритские тексты, для записи чисел использовались слова: единица — «луна» , «земля» ; двойка — «глаза» , «губы».. . И лишь потом появились обозначения цифр. Самым знаменитым математиком Древней Индии был живший в гуптскую эпоху (IV—VI века) Арьябхата. Он систематизировал десятичную позиционную систему счисления, сформулировал правила извлечения квадратного и кубического корней, решения линейных, квадратных и неопределённых уравнений, задач на сложные проценты, наконец, создал простое и сложное тройное правило. Значение числа «пи» Арьябхата считал равным 3,1416. Арьябхата был и выдающимся астрономом. Он утверждал, что Земля движется вокруг своей оси, верно объяснял причины солнечных и лунных затмений, чем вызвал резкую критику со стороны индусских жрецов и многих собратьев по науке. Значительны достижения индийцев и в химии. Они были сведущи в рудах, металлах и сплавах, умели изготовлять прочные красители — растительные и минеральные, — стекло и искусственные драгоценные камни, ароматические эссенции и яды Знания анатомии и физиологии человека были в Древней Индии на довольно высоком уровне: индийские врачи правильно объясняли назначение многих органов. При постановке диагноза и назначении курса лечения врач должен был учитывать не только физическое состояние больного, которое определялось по совокупности самых различных показателей (пульс, температура тела, состояние кожных покровов, волос и ногтей, мочи и так далее) , но и психологический настрой пациента. Хирурги с видов инструментов производили сложнейшие для своего времени операции: трепанацию черепа, кесарево сечение, ампутацию конечностей.
Проблема ненасилля, як принципу мислення, підіймалася багатьма філософами різних епох, проте цей шляхетний принцип так і не знайшов свого втілення у серцях більшості людей.
У сучасній філолофсько-етичній літературі зустрічаються найрізноманітніші тлумачення позначеної проблеми. Якщо спробувати якось класифікувати такого роду підходи, то умовно можна виділити ряд взаємозалежних і переходячих з одного в інший напрямків: ненасильство як моральний принцип взаємодії людей, як взаємовідношення між ними; ненасильство як форма суспільно-політичної боротьби; ненасильство як ставлення людини до природи, усього живого; ненасильство як один із засобів розв'язання глобальних проблем людства
Ненасильство - є відмова від насильства як засобу) вирішення суспільних конфліктів, боротьби за соціальну справедливість. Відмова від насильства при цьому у жодному випадку не є відмова від самої боротьби за соціальну справедливість
Проблема ненасилля, як принципу мислення, підіймалася багатьма філософами різних епох, проте цей шляхетний принцип так і не знайшов свого втілення у серцях більшості людей.
У сучасній філолофсько-етичній літературі зустрічаються найрізноманітніші тлумачення позначеної проблеми. Якщо спробувати якось класифікувати такого роду підходи, то умовно можна виділити ряд взаємозалежних і переходячих з одного в інший напрямків: ненасильство як моральний принцип взаємодії людей, як взаємовідношення між ними; ненасильство як форма суспільно-політичної боротьби; ненасильство як ставлення людини до природи, усього живого; ненасильство як один із засобів розв'язання глобальних проблем людства
Ненасильство - є відмова від насильства як засобу) вирішення суспільних конфліктів, боротьби за соціальну справедливість. Відмова від насильства при цьому у жодному випадку не є відмова від самої боротьби за соціальну справедливість