Очень надо это к.р те кто разбирается ть і підкресліть помилки нижче напишіть правильно.У серпні 1918 р. представник українських і російських політичних партій утворили Україн- ській національніt сокко (УНС) на чолі з С. Петлюрко, 13 грудня 1918 р. УНС утворив колек
типитиій оргии керівництни постанням проти більшовиків - Директорію, яку очолив В. Винии»
ченко. Центром поставил стало місто Біла Церква. Вирішальну перемогу повсталі здобули
у бою під станцію Крути. 15 грудня війська, віддані Директорії, ступили до Киева.
Объяснение:
Глава V. Тянь-шаньские киргизы в XVI и XVII веках.
Сведения о киргизах в горах Тянь-шань были собраны мною в "Очерке истории Семиречья", напечатанном еще в 1898 г. в "Памятной книжке Семиреченской области". Главный источник — составленный в 1540-х годах труд мирзы Хайдера "Тарнхи Рашиди" (на персидском языке; вторая часть написана раньше первой, в 1541-44 гг.); о последующем времени больше всего говорится в сочинениях по истории Кашгарии, из которых главное — труд Махмуд-Чураса, также на персидском языке, составленный при хане Исмаиле (1670-1682). Во время составления "Очерка истории Семиречья" этот труд мне еще не был известен.
Семиречьем (Джеты-су) первоначально называлась только область к северу от Или; на горную область к югу от Или это название было распространено только при русских. О судьбе этой горной области и ее населения в эпоху монгольского владычества нет почти никаких известий; она вошла в состав государства, образованного монголами в Средней Азии, в котором в начале XIV вока окончательно утвердилось господство потомков второго сына Чингиз-хана, Чагатая; название "чагатай" было перенесено и на самое государство на составлявших его военную силу кочевников и на получивший высшее развитие в том же государстве, уже после утраты власти чагатайскими ханами, среднеазиатско-турецкий литературный язык. В той же горной стране, на Иссык-Куле, была зимняя ставка одного из чагатайских ханов, Эсэнь-буки, правившего, по всей вероятности, с 1309 по 1318 г.; эта ставка, как и летняя ставка того же хана, была разграблена войсками великого хана (из потомков Тулуя) владевшего Китаем и Монголией. В 1340-х годах чагатайская держава разделилась на два отдельных государства, западное (заключавшее в себе старые культурные области Туркестана, с Бухарой, Самаркандом и другими городами) и восточное. Название "чагатай" было сохранено за западным государством и его населением, хотя ханы из потомков Чагатая, действительные или мнимые, правили в восточном; в западном с XIV до начала XVI-го века правили Тимур и его потомки, потом власть перешла к пришедшим с запада узбекам. Население восточного государства называло себя монголами, или по средне-азиатскому произношению, моголами, свою страну — Моголистаном. Южную окраину Моголистана составляли культурные области Китайского Туркестана от восточной границы Ферганы до Турфана, северную — степи к востоку от Балхаша. В некоторых местах Тарини Рашиди граница Моголистана отодвигается еще дальше на север, так как к рекам Моголистана причисляется даже Иртыш.
На юге культурные области Кашгарии не всегда включаются в Моголистан, и часто, как мы увидим, говорится о движениях из Кашгарии в Моголистан или обратно.
Часть Семиречья к югу от Иссык-Куля, вместе с областями Китайского Туркестана от Ферганы до Кучи и Герчена, входила в состав области Мангалай-Субе, принадлежавшей отуреченному монгольскому племени Дуглат (это же название, в форме дуглат, носит теперь, как известно, одно из племен казаков); автор Тарини Рашиди, сам происходивший из владетельного дома дуглатов, уверяет, что его предок получил область Мангалай-Субо еще от Чагатая.
Дуглатские беки вместе с монгольскими ханами должны были вести упорную войну с Тимуром; о вторжениях Тимура до нас дошли довольно подробные рассказы, но ни в этих рассказах, ни в рассказах о походах Улугбека и других потомков Тимура нет упоминания о киргизах. В первый раз киргизы называются в рассказе о событиях, происходивших зимой 1503-4 г. В эту зиму в городе Аксу умер монгольский хан Ахмед: ему наследовал его сын Мансур; с Мансуром находился во вражде его брат Султан-Халиль и ушел от него в Моголистан, где присоединился к киргизам, считавшимися "дикими львами" того края; они сделали его своим главой. Туда же пришел потом другой брат, Султан-Саид, перед тем живший в Джетыкенте, у восточной границы Ферганы, по дороге к перевалу Ясы. В 1508 г. братья были разбиты Мансур-ханом; Султан-Халиль бежал в Фергану, в то время уже принадлежавшую узбекам; Султан-Саид после многих приключений в том же году достиг Кабула. В 1511 г., когда узбеки на короткое время были прогнаны из Самарканда и других областей персами и пользовавшимся их поддержкой потомком Тимура, Бабуром, Султан-Саид был послан Бабуром в Фергану, откуда потом завоевал Китайский Туркестан.
О киргизах говорится, что Мансур-хан увел их в Карашар и Турфан: киргизы были признаны виновниками всех происходивших в Моголистане смут и большею частью перебиты: только немногим удалось вернуться в Моголистан. Уход самого Мансур-хана в Карашар и Турфан произошел под давлением дуглатов; принадлежавший к дуглатам мирза Абу-Бекр в то время (1480-1514) правил в Кашгаре; в последние годы его правления начальник его военных сил, Мир-Вали, вытеснил монголов и киргиз из Моголистана и Аксу; киргизам потом было позволено кочевать на южной стороне Иссык-Куля. Очевидно, это относится к тем киргизам, которым удалось бегством из Карашара и Турфана от Мансур-хана.
Відповідь:
Гай Юлій Цезар народився 13 липня 100 року до н. е. Це відомий політичний і державний діяч, видатний полководець і письменник. Діяльність цієї видатної особистості докорінно змінила політичний і культурний вигляд Європи і Середземнор’я того часу та залишила найвизначніший слід у житті багатьох наступних поколінь європейців..
Прийшов, побачив, переміг – ця фраза стала символом життєвого кредо найвидатнішою людини стародавнього риму, яка залишила настільки важливий слід у історії, що зараз видно, яку роль відіграла діяльність Гая Юлія Цезаря у формуванні Європи того часу та протягом багатьох наступних століть. Видатні якості Цезаря згодом привели його до одноосібної безмежної влади в Римській імпаріі, нажаль, саме вони і стали причиною загибелі цього видатного державного діяча. Він і насправді, усе своє життя приходив, бачив і перемагав, він завжди різнився в швидкості прийняття своїх рішень. Не випадково після перемог великого Цезаря воїни його армії високо підіймали прапори з цим красномовним девізом володаря Риму, якого по праву можна назвати однією з найвидатніших історичних осіб.Гай Юлій Цезар як талановитий полководець відрізнявся не тільки рішучістю в своїх діях, а й обережністю. Він відрізнявся надзвичайною витривалістю, в поході завжди був попереду свого війська. Його воїни бачили свого полководця і спеку, і в холод, і в дощ і в сніг лише з непокритою головою. Цезар вмів настроїти своє військо на перемогу короткими і вдало побудованими речами. Він знав особисто усіх своїх сотників і кращих солдатів, та користувався серед них надзвичайним авторитетом та популярністю. Саме завдяки цим рисам Гай Юлій Цезар зміг досягти своєї мети, став справжнім володарем миру. А ось його прагнення до безмежної влади та намагання підкорити увесь світ стали перешкодою до виконання самих заповітних його мрій.
Будучи видатним політиком, Гай Юлій Цезар був, в першу чергу, непересічною людиною, в характері якого поєднувалися мужність з тонким естетизмом, літературний талант з прагненням до необмеженої влади, щедрість зі злопам’ятністю, байдужість до їжі та алкогольних напоїв з сексуальною вседозволеністю. Зараз важко визначити, чого в ньому було більше – пороків або чеснот, але як би там не було – складний сплав суперечливих якостей характеру зумовив успіх Цезаря на політичному поприщі і досягнення ним кінцевої мети – перетворення республіки в імперію.
Найголовніше звершення Цезаря – це не численні перемоги над галлами і бриттами, а завоювання їм рідній Італії і встановлення в державі особистої диктатури, що було б неможливо без перемоги над Помпеєю і придушення опору республіканців – захисників старих римських традицій. Талановитий воєначальник Помпеї, отримав безліч перемог, що розбив війська 22 східних царів, був для Гая Юлія єдиним конкурентом в боротьбі за одноосібну владу над Римом.
Цей видатний діяч стародавнього минулого гідний похвали, бо з Гая Юлія Цезаря почалася не тільки епоха римських імператорів, а й епоха європейської монархії, яка теж була тісно пов’язана з уявленнями про божественне походження королівської влади. Ера християнства, що невпинно насувалася на континент, вимагала політичної моделі, в якій єдиний володар був би намісником єдиного Бога на землі. Саме завдяки Цезарю духовна і світська влада у подальші часи були тісно переплетені, і певною мірою були віддзеркаленням один одного, подібно до того, як відбивається сам в собі двоголовий орел на візантійському, а пізніше і російському державному гербі.
Лови зразутвір )