Фараон у Стародавньому Єгипті одноосібно керував державою: одночасно був і верховним правителем, і головнокомандувачем. Тільки він мав право призначати та звільняти чиновників, видавати закони, оголошувати війну та укладати мир. Уся земля вважалася його власністю.
Найближчим помічником фараона був візир, який виконував обов’язки головного скарбника, стежив за станом зрошувальних каналів, зберіганням зерна, будівництвом фортець тощо. Влада на місцях, у номах (єгипетських областях), належала номархам, яких особисто призначав фараон.
Знатні та багаті люди – вельможі – виконували різноманітні доручення фараона, були суддями на місцях, обіймали різноманітні посади. У розпорядженні вельмож було багато чиновників[1], стражників і воїнів. Серед чиновників виділялися грамотії – писарі. Вони займали високе становище в суспільстві. Писарі записували прийняті фараоном рішення, складали угоди, визначали та збирали податки[2], вели облік польових робіт, врожаю, кількості худоби та ін.
[1] Чиновники – люди, які перебували на державній службі.
[2] Податок – обов’язковий збір коштів або продуктів з населення на користь держави.
+изменилась социальная структура населения. численность промышленных рабочих достигла 10 млн человек против четырех млн. в канун первой пятилетки. городское население составило в 1940 г. 63 млн. человек против 29 млн. в 1928 г. за несколько десятков лет страна от сохи и лаптей пришла к созданию космической техники, сложнейшего оборудования, преобразила облик городов и сел. и несмотря, что было две войны по многим показателям обогнала всех. от плана гоэлро до создания атомной энергетики и полета аппаратов на луну. - однако индустриализация к началу войны еще не была завершена. оставался аграрно-индустриальной страной, большая часть национального дохода все еще создавалась в сельском хозяйстве. к тому же индустриализация была проведена односторонне. она коснулась в основном тяжелой промышленности, в то время как легкая промышленность все больше отставала. резко обострилось положение с обеспечением населения товарами широкого потребления и жильем. стремление развивать индустрию ударными темпами, превышающими реальные возможности, вызвало выпуск в обращение необеспеченных денег, что к инфляции, быстрому росту цен на рынке и вытеснению денежных расчетов натуральными.
Объяснение:
Фараон у Стародавньому Єгипті одноосібно керував державою: одночасно був і верховним правителем, і головнокомандувачем. Тільки він мав право призначати та звільняти чиновників, видавати закони, оголошувати війну та укладати мир. Уся земля вважалася його власністю.
Найближчим помічником фараона був візир, який виконував обов’язки головного скарбника, стежив за станом зрошувальних каналів, зберіганням зерна, будівництвом фортець тощо. Влада на місцях, у номах (єгипетських областях), належала номархам, яких особисто призначав фараон.
Знатні та багаті люди – вельможі – виконували різноманітні доручення фараона, були суддями на місцях, обіймали різноманітні посади. У розпорядженні вельмож було багато чиновників[1], стражників і воїнів. Серед чиновників виділялися грамотії – писарі. Вони займали високе становище в суспільстві. Писарі записували прийняті фараоном рішення, складали угоди, визначали та збирали податки[2], вели облік польових робіт, врожаю, кількості худоби та ін.
[1] Чиновники – люди, які перебували на державній службі.
[2] Податок – обов’язковий збір коштів або продуктів з населення на користь держави.