1929 год стал "годом великого перелома".Еще 15 сьезд ВКП(б) 1927 года объявил курс на коллективизацию.Этим решали несколько задач. 1. СССР нужны были средства для индустриализации.А взять их решили путем изъятия из деревни за счет разницы между низкими закупочными ценами на продукты и высокими ценами на промышленные товары.Крестьяне ответили на это отказом поставлять зерно и придерживали его. Реакцией государства был курс на ускоренную коллективизацию.Создав колхозы можно было легко взять продукты у деревни по низким ценам и обеспечить большие объемы их производства. 2. Была идеологическая задача. Окончательно покончить с "капиталистическими" ( рыночными) отношениями в деревне. "Капиталистов" выявляли очень просто. Не сдаешь хлеб по государственным ценам - враг, кулак и саботажник. Такие отвечали перед государством по 107 ст. УК СССР. Местное руководство старалось выполнить и перевыполнить решения ВКП(б). К осени 1929 года об успехах в коллективизации отчитались черноземные области СССР( Нижняя Волга,Северный Кавказ, степная Украина). Сталин ответил хвалебной статьей "Год великого перелома" о повороте к социализму в деревне. Но с деревни изымали все зерно, часто без разбора. Надвигался рукотворный голод.
У Петра I спочатку була відсутня чітка програма реформ у галузі державного правління. Поява нового державного закладу чи зміна адміністративно-територіального управління країною диктувались веденням війн, що вимагало значних фінансових ресурсів й мобілізації населення. Успадкована Петром I система влади не дозволяла зібрати достатньо коштів на реорганізацію та збільшення армії, побудову флоту, будівництво фортець і Санкт-Петербурга.
З перших років правління Петра дковувалась тенденція зниження ролі малоефективної Боярської думи в управлінні державою. У 1699 році при царі було організовано Ближню канцелярія, або Консиліум (Рада) міністрів, що складався з 8 довірених осіб, які управляли окремими наказами. Це був прообраз майбутнього Урядового Сенату, сформованого 22 лютого 1711 року. У Консилії було встановлено певний режим роботи: кожен міністр мав особливі повноваження, з’являються звітність і протоколи засідань. У 1711 році замість Боярської думи і Консилії було започатковано Сенат. Петро так сформулював основну задачу Сенату: «Дивитись у всій державі витрат, й непотрібні, а особливо марні, відставити. Грошей, якомога, збирати, оскільки гроші суть артерією війни.»
1. СССР нужны были средства для индустриализации.А взять их решили путем изъятия из деревни за счет разницы между низкими закупочными ценами на продукты и высокими ценами на промышленные товары.Крестьяне ответили на это отказом поставлять зерно и придерживали его. Реакцией государства был курс на ускоренную коллективизацию.Создав колхозы можно было легко взять продукты у деревни по низким ценам и обеспечить большие объемы их производства.
2. Была идеологическая задача. Окончательно покончить с "капиталистическими" ( рыночными) отношениями в деревне. "Капиталистов" выявляли очень просто. Не сдаешь хлеб по государственным ценам - враг, кулак и саботажник. Такие отвечали перед государством по 107 ст. УК СССР.
Местное руководство старалось выполнить и перевыполнить решения ВКП(б). К осени 1929 года об успехах в коллективизации отчитались черноземные области СССР( Нижняя Волга,Северный Кавказ, степная Украина). Сталин ответил хвалебной статьей "Год великого перелома" о повороте к социализму в деревне. Но с деревни изымали все зерно, часто без разбора. Надвигался рукотворный голод.
У Петра I спочатку була відсутня чітка програма реформ у галузі державного правління. Поява нового державного закладу чи зміна адміністративно-територіального управління країною диктувались веденням війн, що вимагало значних фінансових ресурсів й мобілізації населення. Успадкована Петром I система влади не дозволяла зібрати достатньо коштів на реорганізацію та збільшення армії, побудову флоту, будівництво фортець і Санкт-Петербурга.
З перших років правління Петра дковувалась тенденція зниження ролі малоефективної Боярської думи в управлінні державою. У 1699 році при царі було організовано Ближню канцелярія, або Консиліум (Рада) міністрів, що складався з 8 довірених осіб, які управляли окремими наказами. Це був прообраз майбутнього Урядового Сенату, сформованого 22 лютого 1711 року. У Консилії було встановлено певний режим роботи: кожен міністр мав особливі повноваження, з’являються звітність і протоколи засідань. У 1711 році замість Боярської думи і Консилії було започатковано Сенат. Петро так сформулював основну задачу Сенату: «Дивитись у всій державі витрат, й непотрібні, а особливо марні, відставити. Грошей, якомога, збирати, оскільки гроші суть артерією війни.»