Західна частина країни мало придатна для хліборобства. Зима там затяжна, а літо коротке і спекотне. Опадів для зрошення теж не вистачало. Найбільш сприятливим для заселення був Східний Китай, а саме Східно-Китайська рівнина.
Там течуть дві великі річки – Хуанхе і Янцзи. Вони беруть початок у горах і впадають у море. Ці річки схожі на Тигр і Євфрат; вони дуже бурхливі, несуть багато мулу і піску, часто несподівано розливаються. Через свій колір річку Хуанхе називають Жовтою рікою. Північні вітри наносили туди зі степів жовтий пил. Він осідав на берегах річки і за тисячоліття вкрив їх товстим шаром. Під час дощів річка Хуанхе розливається. Затоплювалися цілі області, знищувалися посіви. Часто Хуанхе змінювала русло. Після спаду води жителі виявляли, що річки поблизу немає. І тоді вони змушені були переселятися слідом за нею. Стародавні китайці називали Хуанхе "блукаючою рікою", "лихом Китаю", "тією, що надриває серця", "рікою тисячі бід". Проте ґрунти в долині річки Хуанхе були дуже родючими і легко піддавалися обробітку мотикою і дерев'яним плугом. Це і притягувало сюди населення.
У річці було багато риби, а в густих лісах, які в стародавні віки вкривали більшу частину Китаю, – багато дичини. У районі річок Хуанхе і Янцзи водилися в той час слони, носороги, буйволи, тигри, олені, антилопи, леопарди, кабани, ведмеді, лисиці тощо. У горах Китаю було багато корисних копалин.
Одним из самых блестящих периодов в истории Римской республики, временем ее расцвета стала первая половина II в. до н. э. Сами римляне считали этот период одним из лучших в своей истории. « Римский народ имел наилучшие нравы и жил в величайшем согласии между второй и последней войной с Карфагеном », — писал Саллюстий. Время между 200 и 146 гг. до н. э. по аналогии с историей древних Афин Н. Н. Трухина удачно обозначила как «золотой век» республики . «Во II в. до н. э. Рим, стабилизировав свои полисные институты и границы, переживал эпоху первого расцвета рабовладельческих хозяйств, столетие наибольшей устойчивости общества и государства, время крупнейших завоеваний и великих героев гражданской и военной истории» . Нетрудно заметить, что эпоха «золотого века» совпадает со временем расцвета полисной структуры Рима. Становление civitas и развитие гражданских институтов стало следствием завершения в III в. до н. э. конфликта патрициев и плебеев, определявшего характер первых веков существования Республики. Верхней границей эпохи, как можно заметить, является Вторая Пуническая война, одна из самых тяжелых войн вистории Рима. Одним из ее итогов стало то, что радикальную проверку на устойчивость не только полисная структура общины, но и сложная конструкция Римско — Италийской конфедерации. В целом римская civitas обнаружила больший резерв жизне и возможностей внутреннего развития и роста.
Західна частина країни мало придатна для хліборобства. Зима там затяжна, а літо коротке і спекотне. Опадів для зрошення теж не вистачало. Найбільш сприятливим для заселення був Східний Китай, а саме Східно-Китайська рівнина.
Там течуть дві великі річки – Хуанхе і Янцзи. Вони беруть початок у горах і впадають у море. Ці річки схожі на Тигр і Євфрат; вони дуже бурхливі, несуть багато мулу і піску, часто несподівано розливаються. Через свій колір річку Хуанхе називають Жовтою рікою. Північні вітри наносили туди зі степів жовтий пил. Він осідав на берегах річки і за тисячоліття вкрив їх товстим шаром. Під час дощів річка Хуанхе розливається. Затоплювалися цілі області, знищувалися посіви. Часто Хуанхе змінювала русло. Після спаду води жителі виявляли, що річки поблизу немає. І тоді вони змушені були переселятися слідом за нею. Стародавні китайці називали Хуанхе "блукаючою рікою", "лихом Китаю", "тією, що надриває серця", "рікою тисячі бід". Проте ґрунти в долині річки Хуанхе були дуже родючими і легко піддавалися обробітку мотикою і дерев'яним плугом. Це і притягувало сюди населення.
У річці було багато риби, а в густих лісах, які в стародавні віки вкривали більшу частину Китаю, – багато дичини. У районі річок Хуанхе і Янцзи водилися в той час слони, носороги, буйволи, тигри, олені, антилопи, леопарди, кабани, ведмеді, лисиці тощо. У горах Китаю було багато корисних копалин.
Объяснение:
Одним из самых блестящих периодов в истории Римской республики, временем ее расцвета стала первая половина II в. до н. э. Сами римляне считали этот период одним из лучших в своей истории. « Римский народ имел наилучшие нравы и жил в величайшем согласии между второй и последней войной с Карфагеном », — писал Саллюстий. Время между 200 и 146 гг. до н. э. по аналогии с историей древних Афин Н. Н. Трухина удачно обозначила как «золотой век» республики . «Во II в. до н. э. Рим, стабилизировав свои полисные институты и границы, переживал эпоху первого расцвета рабовладельческих хозяйств, столетие наибольшей устойчивости общества и государства, время крупнейших завоеваний и великих героев гражданской и военной истории» . Нетрудно заметить, что эпоха «золотого века» совпадает со временем расцвета полисной структуры Рима. Становление civitas и развитие гражданских институтов стало следствием завершения в III в. до н. э. конфликта патрициев и плебеев, определявшего характер первых веков существования Республики. Верхней границей эпохи, как можно заметить, является Вторая Пуническая война, одна из самых тяжелых войн вистории Рима. Одним из ее итогов стало то, что радикальную проверку на устойчивость не только полисная структура общины, но и сложная конструкция Римско — Италийской конфедерации. В целом римская civitas обнаружила больший резерв жизне и возможностей внутреннего развития и роста.
Объяснение: