1,Причины Люблинской унии: стремление украинской, белорусской, литовской шляхты иметь равные привилегии с польской и ограничить произвол магнатов, а также желание облегчить свою воинскую повинность, которую она отбывала в форме “посполитого рушення”, тогда как в Польше преобладало наёмное войско. Унии воспротивились литовско-украинские магнаты, не желавшие ограничения своих прав, привилегий и земельных владений. Однако их оппозиция оказалась недостаточно сильной, чтобы не допустить осуществления унии. Кроме внутриполитических, были ещё и внешнеполитические факторы, которые побуждали польско-литовские правящие круги к государственному объединению. Из-за продолжительного противостояния с Московским царством, опустошительных набегов татар, борьбы за великокняжеский стол Великое княжество Литовское оказалось на грани катастрофы. Ситуация обострилась в середине 16 ст. , когда началась война между Московиею и Ливонским орденом. В ту войну была втянута и Литва, которая воевала на стороне ливонцев.
Последствия:
Люблинская уния стала событием огромного политического веса. Для судьбы Украины она имела достаточно противоречивые последствия: с одной стороны усилению польской экспансии на украинские земли, разрушительному наступлению католицизма, нарастанию социального напряжения, ополячиванию тогдашней украинской элиты. С другой стороны, важным итогом унии был выход украинских земель на орбиту западноевропейской культуры, могучая вспышка культурно-образовательного движения, которое впервые объединило представителей всех сословии и положило начало рождению украинского народа как осознанной общности.
Пояснення:Не задовольняючись тиском на нейтральні держави, Англія ужила виняткових заходів, намагаючись задушити Французьку республіку голодом. Інструкцією, даної 8 червня англійському флоту, англійським кораблям пропонувалося захоплювати всяке судно, незалежно від прапора, що направляється у французькі порти. Оголошення подібного роду блокади зовсім суперечило сталому міжнародному праву і торкалося насущних інтересів ряду нейтральних держав Сполучених Штатів Америки, Швеції, Данії. Данія, зокрема, все ще намагаючись відігравати роль великої морської держави, категорично відкинула англійські домагання, і міністр закордонних справ Бернсторф заявив, що датський уряд мало цікавить, що "нейтралітет Данії більш корисний однієї з воюючих країн, ніж інший".
Надзвичайно небезпечною зброєю, застосованою Англією, були шпигунство і диверсії в боротьбі з революцією у Франції, була організація найширшої служби розвідки і провокації. Буквально вся Франція кишіла англійськими агентами, якими дуже охоче ставали переслідувані дворяни, священики й інші представники кіл, що панували, до революції. Шкода, завданої діяльністю цих агентів, була винятковою. Вони не тільки збирали і перепроваджували секретні матеріали, але і були організаторами різних безладь, підбурювань, заколотів.На Сході Катерина II енергійно здійснювала свої плани у відношенні Туреччини і Польщі. Нескінченно ворожа французької революції, вона вважала невигідним передчасне пряме втручання в західноєвропейські справи і прагнула в максимальному ступені використовувати переваги, що створювала для неї війна. Тому цілком прав був Робесп’єр, коли відзначав, що "у той час, коли ворогуючі з нею держави розбиваються об стрімчак Французької республіки імператриця Росії береже свої сили і множить свої ресурси... Вона сподівається дочекатися моменту, коли зможе диктувати закони Європі й принаймні Пруссії й Австрії".
стремление украинской, белорусской, литовской шляхты иметь равные привилегии с польской и ограничить произвол магнатов, а также желание облегчить свою воинскую повинность, которую она отбывала в форме “посполитого рушення”, тогда как в Польше преобладало наёмное войско. Унии воспротивились литовско-украинские магнаты, не желавшие ограничения своих прав, привилегий и земельных владений. Однако их оппозиция оказалась недостаточно сильной, чтобы не допустить осуществления унии. Кроме внутриполитических, были ещё и внешнеполитические факторы, которые побуждали польско-литовские правящие круги к государственному объединению. Из-за продолжительного противостояния с Московским царством, опустошительных набегов татар, борьбы за великокняжеский стол Великое княжество Литовское оказалось на грани катастрофы. Ситуация обострилась в середине 16 ст. , когда началась война между Московиею и Ливонским орденом. В ту войну была втянута и Литва, которая воевала на стороне ливонцев.
Последствия:
Люблинская уния стала событием огромного политического веса. Для судьбы Украины она имела достаточно противоречивые последствия: с одной стороны усилению польской экспансии на украинские земли, разрушительному наступлению католицизма, нарастанию социального напряжения, ополячиванию тогдашней украинской элиты. С другой стороны, важным итогом унии был выход украинских земель на орбиту западноевропейской культуры, могучая вспышка культурно-образовательного движения, которое впервые объединило представителей всех сословии и положило начало рождению украинского народа как осознанной общности.
Відповідь:
Пояснення:Не задовольняючись тиском на нейтральні держави, Англія ужила виняткових заходів, намагаючись задушити Французьку республіку голодом. Інструкцією, даної 8 червня англійському флоту, англійським кораблям пропонувалося захоплювати всяке судно, незалежно від прапора, що направляється у французькі порти. Оголошення подібного роду блокади зовсім суперечило сталому міжнародному праву і торкалося насущних інтересів ряду нейтральних держав Сполучених Штатів Америки, Швеції, Данії. Данія, зокрема, все ще намагаючись відігравати роль великої морської держави, категорично відкинула англійські домагання, і міністр закордонних справ Бернсторф заявив, що датський уряд мало цікавить, що "нейтралітет Данії більш корисний однієї з воюючих країн, ніж інший".
Надзвичайно небезпечною зброєю, застосованою Англією, були шпигунство і диверсії в боротьбі з революцією у Франції, була організація найширшої служби розвідки і провокації. Буквально вся Франція кишіла англійськими агентами, якими дуже охоче ставали переслідувані дворяни, священики й інші представники кіл, що панували, до революції. Шкода, завданої діяльністю цих агентів, була винятковою. Вони не тільки збирали і перепроваджували секретні матеріали, але і були організаторами різних безладь, підбурювань, заколотів.На Сході Катерина II енергійно здійснювала свої плани у відношенні Туреччини і Польщі. Нескінченно ворожа французької революції, вона вважала невигідним передчасне пряме втручання в західноєвропейські справи і прагнула в максимальному ступені використовувати переваги, що створювала для неї війна. Тому цілком прав був Робесп’єр, коли відзначав, що "у той час, коли ворогуючі з нею держави розбиваються об стрімчак Французької республіки імператриця Росії береже свої сили і множить свої ресурси... Вона сподівається дочекатися моменту, коли зможе диктувати закони Європі й принаймні Пруссії й Австрії".