Внутренняя политика Александра III часто обозначается словом контрреформы. Связано это с тем, что в его царствование были пересмотрены некоторые положения Судебной, Городской и Земской реформ в сторону усиления государственной власти, а также позиций дворянского сословия. В 1882 году была ужесточена цензура и контроль за периодическими изданиями, некоторые из них были закрыты. В 1887 году было запрещено принимать в гимназии детей из семей низших слоев общества. В народе этот закон получил название «циркуляр о кухаркиных детях». В 1889 году в деревнях была введена должность земского начальника, назначавшегося из потомственных дворян. Он получал право надзора и контроля над органами крестьянского самоуправления. В 1889—1892 годах были ограничены права органов городского и земского самоуправления. Представительство дворянства и имущих слоев городского населения в них было увеличено за счет других сословий. Однако в целом эпоху царствования Александра III временем контрреформ называть нельзя. Ни одна из реформ царя-освободителя Александра II не была отменена. Более того, одновременно проводилась политика, направленная на ускоренное экономическое развитие страны, подъем сельского хозяйства и промышленности, снижения налогов, в том числе и с крестьян.
Із розвитком міської культури кафедральні школи перетворювалися на університети. Перший європейський університет було відкрито в італійському містечку Болоньї (він став визнаним центром юридичної науки) у ХІІ столітті. Університет в італійському місті Салерно став центром медичних знань, у французькому місті Парижі — центром богослов'я. У 1500 році налічувалося 86 університетів.
Університетські випускники мали право викладати в будь-якій школі, з ХІІІ століття тільки вони могли обіймати високі державні чи церковні пости.
Університети мали юридичну, адміністративну і фінансову автономію.
Університет поділявся на три факультети. На підготовчому «артистичному» вивчали «сім вільних мистецтв», далі студенти обирали юридичний, медичний, філософсько-богословний.
Заняття в університеті мали назву лекції — їх читали професори, лекції доповнювалися диспутами.
У XIV столітті з'являються колегії — колишні студентські гуртожитки, що стали самостійними центрами занять. Найпоширенішою ця мережа була в Англії.
Внутренняя политика Александра III часто обозначается словом контрреформы. Связано это с тем, что в его царствование были пересмотрены некоторые положения Судебной, Городской и Земской реформ в сторону усиления государственной власти, а также позиций дворянского сословия. В 1882 году была ужесточена цензура и контроль за периодическими изданиями, некоторые из них были закрыты. В 1887 году было запрещено принимать в гимназии детей из семей низших слоев общества. В народе этот закон получил название «циркуляр о кухаркиных детях». В 1889 году в деревнях была введена должность земского начальника, назначавшегося из потомственных дворян. Он получал право надзора и контроля над органами крестьянского самоуправления. В 1889—1892 годах были ограничены права органов городского и земского самоуправления. Представительство дворянства и имущих слоев городского населения в них было увеличено за счет других сословий. Однако в целом эпоху царствования Александра III временем контрреформ называть нельзя. Ни одна из реформ царя-освободителя Александра II не была отменена. Более того, одновременно проводилась политика, направленная на ускоренное экономическое развитие страны, подъем сельского хозяйства и промышленности, снижения налогов, в том числе и с крестьян.
Объяснение:
Із розвитком міської культури кафедральні школи перетворювалися на університети. Перший європейський університет було відкрито в італійському містечку Болоньї (він став визнаним центром юридичної науки) у ХІІ столітті. Університет в італійському місті Салерно став центром медичних знань, у французькому місті Парижі — центром богослов'я. У 1500 році налічувалося 86 університетів.
Університетські випускники мали право викладати в будь-якій школі, з ХІІІ століття тільки вони могли обіймати високі державні чи церковні пости.
Університети мали юридичну, адміністративну і фінансову автономію.
Університет поділявся на три факультети. На підготовчому «артистичному» вивчали «сім вільних мистецтв», далі студенти обирали юридичний, медичний, філософсько-богословний.
Заняття в університеті мали назву лекції — їх читали професори, лекції доповнювалися диспутами.
У XIV столітті з'являються колегії — колишні студентські гуртожитки, що стали самостійними центрами занять. Найпоширенішою ця мережа була в Англії.
Революцію у викладанні здійснило книгодрукування.