Определите причинно-следственную связь исторических событий и запишите в правильной последовательности.
1. Установление контроля над Великим Шелковым путем
2. Образование Тюркского государства
3. Объединение тюркских
племен под руководством кагана Бумына
4. Разгром Жужанского каганата
5. Заключение военно-торгового договора с Византией против Персии
Очень надо!
Рівно 1540 років тому, 4 вересня 476 року нашої ери, германський вождь, командир римської гвардії Одоакр, який походив із племені ругів, усунув від влади тогочасного імператора Ромула Августула. Корону та пурпурну мантію імператора відправили до Константинополя на знак того, що в Римі імператора більше немає.
Іронія долі полягала в тому, що останній імператор мав ім’я засновника міста Рима й першого царя Римської держави – Ромула (роки правління 753-716 роки до нашої ери).
Объяснение:
Бо була криза усі імператори намагалися врятувати Рим але не вдалося так як останьго імператора усунили від влади.І тоді Риму не стало.
коностас (з грецької ε?ι?κον – ікона, στα?σις – місце стояння) — це вівтарна перегородка з розміщеними в певному порядку на ній іконами. Функцією іконостасу є відділяти в храмі святе місце – святилище, де відбувається літургія, від місця згромадження вірних – нави. Традицію відділення в святині «sakrum» від «profanum» зустрічаємо у Старому Завіті, а саме в Єрусалимському Храмі. Святая Святих — місце, де зберігалась Скинія Завіту і де було місце перебування Бога Ізраїлевого, відділялась суцільною завісою від решти храму (до речі, традиція відділення святилища від нави завісою збереглася в деяких східнохристиянських Церквах, зокрема у Вірменській, Сиромалабарській та Сиромаланкарській).
Учені, що досліджують іконостас, стверджують, що він виконував подвійну функцію: з однієї сторони, іконографічна програма була виразом чітко окресленої символічно-догматичної концепції, що випрацьовувалась віками; з іншої, на відміну від стінопису, мав характер молитовно-адораційний. Вірні підходили до іконостасу, який був межею, що відділяла від «Святая Святих», і ставали перед лицем відображеного на іконі Христа, Богородиці та святих в поставі особистої молитви. Функції таких «молитовних» ікон виконували намісні ікони, які мали так званий портретний характер, а також — храмова ікона. Саме серед цих ікон найбільше таких, які славляться особливим культом серед вірних і визнані чудотворними.
І. Формування іконостасу у Візантії
Почав формуватися іконостас у такій формі, в якій ми звикли його бачити, у Візантії в ІХ – Х століттях. Розвинувся він від темплона – горизонтальної балки, яка опиралася на дерев'яні або кам'яні колони і розміщувалась між святилищем і храмом вірних. Темплон виник у VII столітті (в Україні на означення темплону вживалось слово «тябло»). Угорі на темплоні розміщувався епістилій (з грецької «поставець») — довга дошка, на якій зображалась ікона Христа в оточенні Богородиці, Івана Предтечі та святих, що схилились до Нього в молитовних позах. Згодом ікони на темплоні трансформувались в ряд «Моління» (гр. Деесіс).
Объяснение: