Договір чотирьох держав 13 грудня 1921 року.Договір мав на меті об'єднати сили союзників проти національно-визвольного руху народів басейну Тихого океану і Далекого Сходу. Згідно з цим договором підписанти зобов'язуються взаємно поважати права на острови і острівні володіння в Тихому океані. Договір п'яти держав, більш відомий як Вашингтонська морська угода 1922 року. Договір між США, Великобританією, Японією, Францією та Італією про обмеження морських озброєнь. Угода встановлювала співвідношення тоннажу лінійних суден і авіаносців в наступній пропорції: 5:5:3:1,75:1,75 (США, Англія, Японія, Франція, Італія відповідно). Договір дев'яти держав від 6 лютого 1922 року,підписаний всіма учасниками конференції. Договір стосувався забезпечення гарантій територіальної цілісності Китаю, поваги її суверенітету, а також проголошував принцип «відкритих дверей та рівних можливостей» по відношенню до Китаю в галузі торговельної та підприємницької діяльності і зобов'язував не вдаватися до використання внутрішньої обстановки в Китаї з метою отримання спеціальних прав і привілеїв, які можуть завдати шкоди правам і інтересам інших держав-учасників договору. Китай розглядався учасниками договору як загальний об'єкт експлуатації. Цей договір був спрямований проти домагань Японії на монопольне панування над Китаєм.
Договір п'яти держав, більш відомий як Вашингтонська морська угода 1922 року. Договір між США, Великобританією, Японією, Францією та Італією про обмеження морських озброєнь. Угода встановлювала співвідношення тоннажу лінійних суден і авіаносців в наступній пропорції: 5:5:3:1,75:1,75 (США, Англія, Японія, Франція, Італія відповідно).
Договір дев'яти держав від 6 лютого 1922 року,підписаний всіма учасниками конференції. Договір стосувався забезпечення гарантій територіальної цілісності Китаю, поваги її суверенітету, а також проголошував принцип «відкритих дверей та рівних можливостей» по відношенню до Китаю в галузі торговельної та підприємницької діяльності і зобов'язував не вдаватися до використання внутрішньої обстановки в Китаї з метою отримання спеціальних прав і привілеїв, які можуть завдати шкоди правам і інтересам інших держав-учасників договору. Китай розглядався учасниками договору як загальний об'єкт експлуатації. Цей договір був спрямований проти домагань Японії на монопольне панування над Китаєм.