на початку xx ст. в сфері художньої творчості — в літературі, архітектурі, живописі, музиці, театральному мистецтві — виникють течії, групи та школи, які прийнято позначати загальним терміном “модернізм” (сучасний, новий). модернізм не є спробою знайти щось спільне в роботі майстрів, навпаки, їх об’єднує ріноманітність і різноплановість. вкожній з цих течій присутній авангардизм, що являю собою форму зречення визнаних норм і традицій, бунт проти старих форм як i в мистецтвi, так й у життi взагалi. у той же час у рiзних майстрiв абсолютно рiзними були, з одного боку, цілі, а з iншого — тон і спрямованість протесту.
особливо цінуєтьсяунікальність, впровадження особливого, ні на кого не схожого образу, що пов’язано зі зміною в загальних естетичних нормах. навiдміну від старого пошуку прекрасного, коли все мистецтво минулого століття пронизане гуманізмом, в xx столітті, головним критерієм стає так звана потворність, зникаілісна людська особистість як ідея, що може призвести до зміни і основ творчості. натомість головною цінністю стає внутрішній світмитця, його право без обмежень вибирати способи вираження своїх переживань, асоціацій.
образотворче миcтецтво cтає cферою, де на початку cтоліття найбiльш очевидно проявляється протест, художній пошук і новаторство. основними напямками в цей час стає cюрреалізм і абстракціонізм.
повертаючить до художньої культури україни, потрібно зазначити, що тут на ситуацію впливає також і кардинальні політичні зміни, що стаються в 1917 році. в першій половині xx століття, ми охоплюємо три етапи розвитку української кольтури: дореволюційний (до 1917 року), короткий етап відновлення української державності, перемога лютневої революції 1917 р. в росії відкрила певні реальні можливості для відродження української культури (1917-1921 і власне радянський, я кий триває аж до 1991 року року (тут ми розглянемо добу злету 20-х рр. покоління «розстріляного відродження», яке вже в 30-ті рр. зазнало тотальних репресій не тільки проти митців, працівників культури, але й звичайних її носіїв).
на початку 20 століття на сцені українського живопису виступають такі митці як микола пимоненко (25 лютого 1862– 13 березня 1912), він зображує красу і мальовничість природи, а також український побут. найбільш відомі його роботи – «святочне ворожіння», «весілля в київській губернії», «сінокіс», «проводи рекрутів». загалом розвивається пейзажний живопис, серед пердставників якого виступає сергій васильківський (7 жовтня 1854 – 24 вересня 1917), який оспівує українську природу на своїх полотнах «отара в степу», «ранок», «козача левада», «степ на україні», «в запорізькому степу», «на харківщині», в цьому жанрі також виступають володимир орловський (20 січня 1842 – 19 лютого 1914) «затишшя», «повінь», «березовий гай»,
Правительство и общество при Николае Первом. Общественное движение в России во второй четверти XIX в. Поражение декабристов явилось тяжелым ударом для общественного движения в России. Однако и в годы николаевской реакции, несмотря на правительственный террор, революционный ныи процесс не был остановлен. Русская общественная мысль настойчиво искала выход из ссадавшегося положения. В 30-40-е годы эти идейные поиски происходили на фоне заметной активизации массового движения в стране. Причиной целого ряда волнений стали жесткие, а иногда и бессмысленно жестокие карантинные меры, предпринятые правительством для предотвращения распространения эпидемий чумы и холеры в конце 20 – начале 30-х годов. В июне 1830 г. вспыхнуло восстание матросов и солдат в Севастополе. Восставшие несколько дней удерживали город в своих руках, убили наиболее ненавистных начальников, в том числе и военного губернатора Столыпина. Стянув к городу надежные войска, правительство подавило восстание и расправилось с его участниками: 7 человек было расстреляно, свыше 1,5 тыс. привлечены к суду, а затем наказаны шпицрутенами, сосланы в Сибирь, на каторжные работы и поселения. В ноябре 1830 г. "холерный бунт" вспыхнул в Тамбове, в июне 1831 г. ситуация повторилась уже в С.-Петербурге, где огромная толпа народа разгромила центральную холерную больницу на Сенной площади, В июле 1831 г. в Старой Руссе началось восстание военных поселян Новгородской губернии, охватившее в дальнейшем 13 из 14 местных поселенных округов. Поводом к нему также стала эпидемия, но причины недовольства коренились гораздо глубже – в той обстановке жестокой эксплуатапии и злоупотреблений, которые царили в военных поселениях. Восстание было жестоко подавлено. 4 тыс. человек предали суду, несколько сотен – забили насмерть во время экзекуций. Осознавая опасность дальнейшего существования военных поселений (особенно вблизи столицы), правительство в 30-е годы преобразовало военные поселения в округа пахотных солдат (последние отбывали рекрутскую повинность на общих основаниях). К 1834-1835 гг. относятся волнения в государственной деревне Пермской и Оренбургской губерний, летом 1839 г. широкое крестьянское движение прокатилось по 12 губерниям. Поводом к нему послужили многочисленные пожары, возникавшие во время сильной засухи (среди крестьян циркулировали слухи, что виновниками этих пожаров были помещики). Новая вспышка крестьянских выступлений произошла в 1840-1843 гг, в государственной деревне, где крестьяне протестовали против реформ, проводимых П.Д.Киселевым, Неспокойно было и на национальных окраинах. В 1830-1831 гг. правительство подавило восстание в Польше, в 1832-1835 гг. на Правобережной Украине характер настоящей партизанской войны приобрело движение под руководством Устима Кармалюка, в 1841 г. произошло Гурийское восстание в Грузии. В первой половине 40-х годов волновалось крестьянство Прибалтийских губерний (Эстонии, Латвии). можешь и по короче сделать.
на початку xx ст. в сфері художньої творчості — в літературі, архітектурі, живописі, музиці, театральному мистецтві — виникють течії, групи та школи, які прийнято позначати загальним терміном “модернізм” (сучасний, новий). модернізм не є спробою знайти щось спільне в роботі майстрів, навпаки, їх об’єднує ріноманітність і різноплановість. вкожній з цих течій присутній авангардизм, що являю собою форму зречення визнаних норм і традицій, бунт проти старих форм як i в мистецтвi, так й у життi взагалi. у той же час у рiзних майстрiв абсолютно рiзними були, з одного боку, цілі, а з iншого — тон і спрямованість протесту.
особливо цінуєтьсяунікальність, впровадження особливого, ні на кого не схожого образу, що пов’язано зі зміною в загальних естетичних нормах. навiдміну від старого пошуку прекрасного, коли все мистецтво минулого століття пронизане гуманізмом, в xx столітті, головним критерієм стає так звана потворність, зникаілісна людська особистість як ідея, що може призвести до зміни і основ творчості. натомість головною цінністю стає внутрішній світмитця, його право без обмежень вибирати способи вираження своїх переживань, асоціацій.
образотворче миcтецтво cтає cферою, де на початку cтоліття найбiльш очевидно проявляється протест, художній пошук і новаторство. основними напямками в цей час стає cюрреалізм і абстракціонізм.
повертаючить до художньої культури україни, потрібно зазначити, що тут на ситуацію впливає також і кардинальні політичні зміни, що стаються в 1917 році. в першій половині xx століття, ми охоплюємо три етапи розвитку української кольтури: дореволюційний (до 1917 року), короткий етап відновлення української державності, перемога лютневої революції 1917 р. в росії відкрила певні реальні можливості для відродження української культури (1917-1921 і власне радянський, я кий триває аж до 1991 року року (тут ми розглянемо добу злету 20-х рр. покоління «розстріляного відродження», яке вже в 30-ті рр. зазнало тотальних репресій не тільки проти митців, працівників культури, але й звичайних її носіїв).
на початку 20 століття на сцені українського живопису виступають такі митці як микола пимоненко (25 лютого 1862– 13 березня 1912), він зображує красу і мальовничість природи, а також український побут. найбільш відомі його роботи – «святочне ворожіння», «весілля в київській губернії», «сінокіс», «проводи рекрутів». загалом розвивається пейзажний живопис, серед пердставників якого виступає сергій васильківський (7 жовтня 1854 – 24 вересня 1917), який оспівує українську природу на своїх полотнах «отара в степу», «ранок», «козача левада», «степ на україні», «в запорізькому степу», «на харківщині», в цьому жанрі також виступають володимир орловський (20 січня 1842 – 19 лютого 1914) «затишшя», «повінь», «березовий гай»,
можешь и по короче сделать.