Φλάβιος Πέτρος Σαββάτιος Ιουστινιανός), відоміший як Юстиніа́н I ( грец. Ιουστινιανός Α' нар. 483 (за іншими даними 482), Тавресій, Верхня Македонія — пом. 13 чи 14 листопада 565, Константинополь) — імператор Римської імперії з 1 серпня 527 року до своєї смерті в 565-му.
За легендами Юстиніан мав слов'янське коріння, і вже за часів правління свого дядька Юстина І грав ключову роль у політичному житті Візантії[6]. Святий благовірний князь. Пам'ять святкується в Православній Церкві 14 листопада.
Асси́рия (аккад. [Aššur]; араб. أشور [Aššûr]; ивр. אַשּׁוּר [Aššûr]; арам. ܐܫܘܪ [Ašur]; ассир. ܐܬܘܪ [Atur]; др.-арм. Ասորեստան[Asorestan][1]) — с метропольной территорией на севере современного Ирака, которое населяли древние ассирийцы и покорённые ими народы. Ассирийцывнесли значительный вклад в развитие военного дела, искусства и архитектуры, а вместе с вавилонянами они создали обширную литературуruen на аккадском языке. Их религия несла общемесопотамские черты и уходит корнями в шумерское время, но быт и нравы имели свои региональные особенности. Страной поначалу управляли должностные лица, затем цари; зависимыми и коренными территориями — наместники, впоследствии областеначальники, а в результате непрерывных войн и военачальники.
Відповідь:
Φλάβιος Πέτρος Σαββάτιος Ιουστινιανός), відоміший як Юстиніа́н I ( грец. Ιουστινιανός Α' нар. 483 (за іншими даними 482), Тавресій, Верхня Македонія — пом. 13 чи 14 листопада 565, Константинополь) — імператор Римської імперії з 1 серпня 527 року до своєї смерті в 565-му.
За легендами Юстиніан мав слов'янське коріння, і вже за часів правління свого дядька Юстина І грав ключову роль у політичному житті Візантії[6]. Святий благовірний князь. Пам'ять святкується в Православній Церкві 14 листопада.
помер 14 листопада 565 н. е.
Асси́рия (аккад. [Aššur]; араб. أشور [Aššûr]; ивр. אַשּׁוּר [Aššûr]; арам. ܐܫܘܪ [Ašur]; ассир. ܐܬܘܪ [Atur]; др.-арм. Ասորեստան[Asorestan][1]) — с метропольной территорией на севере современного Ирака, которое населяли древние ассирийцы и покорённые ими народы. Ассирийцывнесли значительный вклад в развитие военного дела, искусства и архитектуры, а вместе с вавилонянами они создали обширную литературуruen на аккадском языке. Их религия несла общемесопотамские черты и уходит корнями в шумерское время, но быт и нравы имели свои региональные особенности. Страной поначалу управляли должностные лица, затем цари; зависимыми и коренными территориями — наместники, впоследствии областеначальники, а в результате непрерывных войн и военачальники.