Осы тұжырымдарда жалған (қате) сөзді түспен оқшаула.
Индепенденттер, саяси көшбасшысы
Лильберн болды, кем дегенде, шектеулі,
Конституциялық монархияны орнатуға қол
жеткізді.
Революция барысында пресвитериан
ағымынан қолөнершілер мен шаруалардың
арасында ең үлкен қолдауын пайдалана
бастаған левеллерлер бөлінді.
Ең радикалды бөлігін қала мен ауылдың
кедей шаруалары мен Пролетар
элементтерін білдіретін левеллерлер құрады.
Пресвитериандар орталықтандырылған
шіркеуді жою және әкімшілік аппараттан
тәуелсіз жергілікті діни қауымдарды құру
идеясын ұсынды.
эпоха раннего железа (VIII-VII вв. до н. э) и эпоха позднего железа (III- IV вв. до н.э.)
Объяснение:
Железный век на территории Казахстана
Конец I тысячелетия до н. э. является переломным моментом в истории Казахстана. Для племен, населявших территорию Казахстана, VII-VII века до н. э. это временя, когда началась эпоха открытия и широкого использования железа.
На смену каменному и бронзовому веку пришел железный век, так как основные орудия труда стали изготавливать из железа. Железные орудия труда были более острыми, удобными, прочными по сравнению с орудиями из камня и бронзы.
Древняя история эпохи железа делится на 2 периода:
эпоха раннего железа (VIII-VII вв. до н. э) и эпоха позднего железа (III- IV вв. до н.э.)
Разные области не одновременно подошли к этому этапу. Там, где были богатые месторождения меди и олова, железо на первых порах с трудом пробивало себе дорогу. К таким районам можно отнести Казахстан и Южную Сибирь, где развилось до высокого уровня бронзолитейное искусство.
Увеличение производства продуктов: мяса, шерсти, кожи — создало излишки, что развитию обмена. Рост стада требовал новых пастбищ, и между родами и племенами происходила борьба за землю, начались войны. Побежденные племена были вынуждены уходить в другие районы. Выделились более сильные племена.
Рост численности населения, необходимость организации защиты от врагов заставляли роды и племена вступать между собой в тесные контакты. Роды объединялись в племена, а племена ― в союзы племен. К таким раннеплеменным объединениям относятся союзы саков, уйсунов, кангюев, гуннов и сарматов.
В руках отдельных семей сосредоточились большие стада скота. Владельцы вынуждены постоянно менять места выпасов. Постепенно осваиваются не только долины рек, но также зоны степей и полупустынь, высокогорья Тянь-Шаня.
Люди изобретают удила, и конь становится важнейшим средством передвижения на дальние расстояния. Под постоянное жилье при юрта ― жилище легкое и удобное для перевозок.
Дальнобойный лук, стрелы с трехгранными наконечниками, меч-акинак стали грозными орудиями защиты и нападения.
Відповідь:
Пояснення:Не задовольняючись тиском на нейтральні держави, Англія ужила виняткових заходів, намагаючись задушити Французьку республіку голодом. Інструкцією, даної 8 червня англійському флоту, англійським кораблям пропонувалося захоплювати всяке судно, незалежно від прапора, що направляється у французькі порти. Оголошення подібного роду блокади зовсім суперечило сталому міжнародному праву і торкалося насущних інтересів ряду нейтральних держав Сполучених Штатів Америки, Швеції, Данії. Данія, зокрема, все ще намагаючись відігравати роль великої морської держави, категорично відкинула англійські домагання, і міністр закордонних справ Бернсторф заявив, що датський уряд мало цікавить, що "нейтралітет Данії більш корисний однієї з воюючих країн, ніж інший".
Надзвичайно небезпечною зброєю, застосованою Англією, були шпигунство і диверсії в боротьбі з революцією у Франції, була організація найширшої служби розвідки і провокації. Буквально вся Франція кишіла англійськими агентами, якими дуже охоче ставали переслідувані дворяни, священики й інші представники кіл, що панували, до революції. Шкода, завданої діяльністю цих агентів, була винятковою. Вони не тільки збирали і перепроваджували секретні матеріали, але і були організаторами різних безладь, підбурювань, заколотів.На Сході Катерина II енергійно здійснювала свої плани у відношенні Туреччини і Польщі. Нескінченно ворожа французької революції, вона вважала невигідним передчасне пряме втручання в західноєвропейські справи і прагнула в максимальному ступені використовувати переваги, що створювала для неї війна. Тому цілком прав був Робесп’єр, коли відзначав, що "у той час, коли ворогуючі з нею держави розбиваються об стрімчак Французької республіки імператриця Росії береже свої сили і множить свої ресурси... Вона сподівається дочекатися моменту, коли зможе диктувати закони Європі й принаймні Пруссії й Австрії".