Откочевав из Могулистана султаны Жанибек и Керей, получив дружественное расположение Абулхаира, расселились в пределах его государства. Верно или неверно
Нтичного эпоса. по легенде, слепой гомер изобрел свой гекзаметр , сидя на берегу моря и слушая, в каком ритме волны набегают на берег.«гомеровский вопрос» - это вопрос об авторстве поэм «илиада» и «одиссея». не доказано авторство одного человека касательно этих поэм и вообще существование этого человека. некоторые ученые считают невозможным, чтобы гомер, есть один человек, была автором такого большого эпоса в дописьменный период. они считают, что эпос был создан поодиночке множеством поэтов, т.е. странствующих бардов, а гораздо позже объединен в две цельные крупные поэмы и записан. гомер, по их мнению, - это или вымышленное имя, или название группы певцов, или имя составителя.нет никаких достоверных свидетельств о жизни гомера, неизвестны годы его жизни. несколько биографий гомера противоречивы и скорее всего, написаны намного позднее его предполагаемой жизни. с какими целями – тоже вопрос. ведь семь городов-полисов в элладе считали гомера своим земляком и боролись за право называться родиной гомера.легендарный античный поэт гомер создал две поэмы – «илиаду» и «одиссею». эти произведения являются не только образцами героического мифологического эпоса, в них также присутствует картина широкая жизни древних греков. эпос гомера давно стал одним из источников изучения , быта и традиций древней греции.в «илиаде» и «одиссее» упоминаются бытовые занятия греков: труд пастухов, жнецов на полях, виноградарей, собирающих щедрый урожай на плодородной южной земле. также упоминаются ремесленники: кожевники, кузнецы и другие. подробно гомер описывает щит героя ахилла, изображает процесс его изготовления, а также отделку украшениями.из поэм гомера можно почерпнуть знания военного и морского дела древних греков, их тактики осады, обороны. поэмы также немного, но конкретно рассказывают о жизни в городах и селах, общественных отношениях греков, в частности, граждан полисов.поэт рассказал также о народных обычаях греков, обрядах, разв
Слово о полку Ігоревім» являє собою мистецьку пам’ятку, присвячену давнім історичним подіям. У ній розповідається про невдалий похід князя Ігоря на половців. Але головний зміст твору сконцентрований навколо виголошеного автором заклику до єднання всіх руських князів задля збереження сили й незалежності Руської землі. Авторові «Слова» розповідь про трагічні події Ігоревого походу потрібна була для того, щоб дати узагальнення історичного шляху Руської землі від славних минулих часів і до часів розбрату і чвар між князями, коли держава потерпала й руйнувалася.
Заклик до єднання звучить і в так званому «Золотому слові» Святослава, яке зосереджує в собі філософський зміст поеми. Князь ніби передчуває повне руйнування держави від князівського розбрату. Автор «Слова» є виразником настроїв свідомих інтелектуальних представників руського населення, людей, що мислили масштабами історії, прозріваючи майбутнє. Його слова про силу руського духу, про необхідність єднання, про славну руську історію та величних руських князів передають дух епохи і водночас є своєрідним поглядом у далекі віки. Силою свого таланту невідомий автор XII століття начебто висловлює визначальну для історії нашої держави ідею. Саме тому ця надзвичайна пам’ятка не могла зникнути в пітьмі століть, не могла не зберегтися. Вона з’явилася у вісімнадцятому столітті, немов нагадування про те, що сила руського духу не вмирає, і сила ця в єднанні і любові.
«Слово» мало визначальне значення для розвитку подальшої руської, зокрема української літератури. Так, воно стало зразком для написання видатного твору російської літератури— «Задонщини», невеликого літературного твору, присвяченого перемозі Дмитра Донського на Куликовому полі. Так само під впливом «Слова» написаний інший твір — «Сказання про Мамаєве побоїще». Переклади пам’ятки являють собою надзвичайно прекрасні мистецькі тексти. «Слово» перекладали М. Шашкевич, М. Максимович, Ю. Федькович, І. Франко, Панас Мирний, М. Рильський, Наталя Забіла та інші. «Слово» надихало багатьох прозаїків і поетів, які створювали численні переспіви твору. Теми, образні варіації, мотиви пам’ятки використовували О. Пушкін, К. Рилєєв, В. Брюсов, М. Волошин, Ю. Друніна, Т. Шевченко, С. Руданський, І. Франко, П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, А. Малишко, О. Гончар, П. Воронько, Б. Олійник, І. Драч та багато інших. На основі поеми О. Бородін написав оперу «Князь Ігор», М. Лисенко створив музичну композицію «Плач Ярославни». Образи поеми змалювали такі геніальні художники, як В. Васнецов, М. Рерих, В. Фаворський, А. Петрицький, Г. Нарбут, О. Кульчицька. Таким чином, «Слово о полку Ігоревім» увійшло не тільки в скарбницю давньої літератури, але й стало живим надбанням нової літератури, оскільки образи й теми його залишаються актуальними
Слово о полку Ігоревім» являє собою мистецьку пам’ятку, присвячену давнім історичним подіям. У ній розповідається про невдалий похід князя Ігоря на половців. Але головний зміст твору сконцентрований навколо виголошеного автором заклику до єднання всіх руських князів задля збереження сили й незалежності Руської землі. Авторові «Слова» розповідь про трагічні події Ігоревого походу потрібна була для того, щоб дати узагальнення історичного шляху Руської землі від славних минулих часів і до часів розбрату і чвар між князями, коли держава потерпала й руйнувалася.
Заклик до єднання звучить і в так званому «Золотому слові» Святослава, яке зосереджує в собі філософський зміст поеми. Князь ніби передчуває повне руйнування держави від князівського розбрату. Автор «Слова» є виразником настроїв свідомих інтелектуальних представників руського населення, людей, що мислили масштабами історії, прозріваючи майбутнє. Його слова про силу руського духу, про необхідність єднання, про славну руську історію та величних руських князів передають дух епохи і водночас є своєрідним поглядом у далекі віки. Силою свого таланту невідомий автор XII століття начебто висловлює визначальну для історії нашої держави ідею. Саме тому ця надзвичайна пам’ятка не могла зникнути в пітьмі століть, не могла не зберегтися. Вона з’явилася у вісімнадцятому столітті, немов нагадування про те, що сила руського духу не вмирає, і сила ця в єднанні і любові.
«Слово» мало визначальне значення для розвитку подальшої руської, зокрема української літератури. Так, воно стало зразком для написання видатного твору російської літератури— «Задонщини», невеликого літературного твору, присвяченого перемозі Дмитра Донського на Куликовому полі. Так само під впливом «Слова» написаний інший твір — «Сказання про Мамаєве побоїще». Переклади пам’ятки являють собою надзвичайно прекрасні мистецькі тексти. «Слово» перекладали М. Шашкевич, М. Максимович, Ю. Федькович, І. Франко, Панас Мирний, М. Рильський, Наталя Забіла та інші. «Слово» надихало багатьох прозаїків і поетів, які створювали численні переспіви твору. Теми, образні варіації, мотиви пам’ятки використовували О. Пушкін, К. Рилєєв, В. Брюсов, М. Волошин, Ю. Друніна, Т. Шевченко, С. Руданський, І. Франко, П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, А. Малишко, О. Гончар, П. Воронько, Б. Олійник, І. Драч та багато інших. На основі поеми О. Бородін написав оперу «Князь Ігор», М. Лисенко створив музичну композицію «Плач Ярославни». Образи поеми змалювали такі геніальні художники, як В. Васнецов, М. Рерих, В. Фаворський, А. Петрицький, Г. Нарбут, О. Кульчицька. Таким чином, «Слово о полку Ігоревім» увійшло не тільки в скарбницю давньої літератури, але й стало живим надбанням нової літератури, оскільки образи й теми його залишаються актуальними
Объяснение: