ОТВЕТЬТЕ НА ВО Чем отличалась экономическая реформа Гайдара от
экономических реформ Горбачева?
2 Дайте определение монетаризма.
3 Какими были негативные и позитивные последствия «шоковой
терапии» в России?
4 Что такое «ваучер»? Как проходила «ваучерная» приватизация?
5 Как проходил второй этап приватизации? Каковы итоги?
6 Объясните, почему падение цен на нефть привело к дефолту
российской экономики.
По указу Петра в 1725 году была создана Академия Наук, которой было предпринято множество географических экспедиций, что послужило развитием этой сферы в России. Говоря о культурном развитии России в XVIII веке, вспоминают о таких деятелях науки, культуры и техники, как М.В. Ломоносове, историке В.Н. Татищеве, литераторах А.Д. Кантемире и В.К. Тредиаковском.
Деятельность выдающегося ученого Ломоносова была присуща нерасчлененность научного знания, которая была характерна для всей науки этой эпохи. Благодаря нему был открыт Московский университет в 1755 году.
Вторая половина XVIII века ознаменована развитием школьного образования – открылась гимназия для дворян в 1758 году, было открыто первое женское учебное заведение в 1764 году в Петербурге, которое носило название «Воспитательное общество благородных девиц».
Подобные результаты в развитии сфера образования обусловлены деятельность И.И. Бецкого. В будущем собирались ввести три различных рода образовательных заведений – главные, малые и средние народные училища. Развивалась и историческая наука: Щербатовым была создана полноценная концепция русской истории, а Болтин был автором книги о критических примечаниях на исторический взгляд Щербатова.
Усиливается критика жестких форм крепостничества и самодержавия, это было характерно для тех русских мыслителей, которые проявляли интересе к идеям Просвещения. Огромное влияние получает масонство, к 1780 году в России насчитывалось около ста масонских «лож». С именем одного из масонов связано возникновение сатирических журналов «Кошелек» и «Живописец».
Искусство и литература XVIII развивалась довольно в сложных обстоятельствах, смешивались разные стили и боролись между собой представители разных направлений в этих сферах. Господствовал классицизм в русской литературе, особенностью которого в России стали комедии сатиры.
Яркими представителями этого жанра были Д.И. Фонвизин, А.П. Сумароков, Я.В. Княжнин. В это время творил один из самых главных и влиятельных представителей русской литературы – Гавриил Державин, творчество и деятельность которого сыграла значительную роль в развитии русского языка.
В 1757 году возникла Академия художеств, которая активно развитию живописи в России. Наиболее талантливыми представителями живописи и скульптуры были А.П. Лосенко, Ф.Ф. Щедрин, Ф.И. Шубин.
Еще одно знаменательно событие относится к развитию культуры и ее наследия в XVIII веке – это создание первого русского театра в Петербурге в 1756 году. Первоначально театр возник в Ярославле, но благодаря инициативе режиссера и актера Ф.Г. Волкова он был перенесен в Санкт-Петербург.
Бурное развитие театральной деятельности продолжалось благодаря таланту приемника Волкова – И. А. Дмитревского. Значение для русского театра имел и крепостной театр, ярким и развитым образцом которого были театры в подмосковных усадьбах графа Н.П. Шереметьева.
Ім'я Костянтина (Василя) Костянтиновича Острозького (1526-16081) глибоко шанується православними в білоруських, українських і польських землях. Нащадок Рюриковичів [7. - С. 958] і князів туровських [2. - С. 46]2, київський воєвода, князь К.К. Острозький – особистість історичного масштабу, значення якої ще належить розкрити майбутнім поколінням. Вплив діяльності Острозького не обмежується 16-початком 17 століття. І сьогодні в 21 столітті, через майже п'ять століть тому, нам належить розкрити сенс здійсненого ним подвигу і з вдячністю взяти кілька корисних уроків з осмислення і формулювання цінностей церковно-культурної ідентифікації в складних історичних обставинах.
Проблема вибору культурно-історичної ідентичності князями Острозькими.
Проблема практичного вибору культурно-історичної ідентичності стояла ще перед Батьком кн. К. К. Острозького-Костянтином Івановичем Острозьким (бл. 1460-1463-1530), великим гетьманом литовським, воєводою трокським, старостою брацлавським і Вінницьким. Після того як К.і. Острозький був поранений в битві при Р. Ведроша (1500) і взятий в полон московськими військами, він навіть недовго пробув московським підданим в Сані боярина (1506-1507 рр.). Таким чином, Костянтин Іванович Острозький був активним учасником геополітичного протистояння Литви і Москви, значною подією якого стала перемога під його керівництвом в битві під Оршею в 1514 р.За великі військові заслуги (більше 60 перемог, у тому числі в битвах з татарами Кримського ханства) король двічі вшанував К. і. Острозького тріумфом, йому було подаровано багато земель4.
Однак слід підкреслити, що в умовах боротьби з німецькими лицарями, татарами, "московитами" за державно-національну самобутність і лідерство в регіоні, у Великому князівстві Литовському і (після Люблінської унії 1569) р.в Речі Посполитій зберігався стабільний релігійний мир і толерантність по відношенню до всіх християнських конфесій. Принципи релігійної свободи були закріплені в статуті ВКЛ 1588 р.і постановах Варшавської Конфедерації 1573 р., що дозволяло зміцнювати і розвивати релігійну ідентичність як православним, так і католикам, а в 16 ст. – протестантам. На наш погляд, саме віротерпима політика влади, що зрівнює в правах всі конфесії, до певного часу (другої половини 16 ст.) сприяла розвитку природної релігійності підданих і визначила наднаціональний стиль цих процесів. Перебуваючи "на краю Європи", Велике Князівство Литовське швидко і безкровно, без воєн і революцій, засвоювало авангардні європейські тенденції, які легко проникали в релігійний світ екуменічно налаштованої шляхти і магнатів: протестантизм в різних, часто радикальних, варіантах, Контрреформація, уніатство. Західноруське православ'я в цих умовах виробляло свої принципи ідентифікації та засоби захисту. Виразниками цих принципів стали князі Острозькі і, перш за все кн.К. К. Острозький.