ответьте на вопросы:
1) какие нововведения павла связаны со статусом государя и его семьи?
2) в чем суть манифеста о трехдневной барщине?
3) какие изменения произошли в армии при павле?
4) какой древний орден взял под покровительство павла и почему?
!
Красноярск – один из старейших городов Сибири. Он основан в 1628 году отрядом казаков во главе с Андреем Дубенским как военный острог. Первоначально поселение называлось Красный Яр, что означает «Красивый берег». Статус города Красноярск получил в 1690 году, когда Сибирь была окончательно присоединена к России. В 1822 году царским указом была создана Енисейская губерния, и Красноярск стал ее центром. В XVIII веке Красноярск из военной крепости перерос в средний сибирский город. Станция "Красноярск"Поворотным моментом в истории города стало строительство в 1895 году Великой Сибирской железной дороги, которая связала Красноярск с центром России. Затем были построены железнодорожный вокзал и знаменитый мост через Енисей, а Красноярск стал крупнейшим транспортным узлом Сибири. В XIX веке город становится местом ссылки декабристов. Открываются образовательные и культурные учреждения, начинает издаваться своя газета, благодаря чему город получает статус одной из культурных столиц Сибири.
Сегодня, спустя почти четыре века со дня основания, Красноярск – это крупный промышленный, транспортный, научный, культурный и спортивный центр Восточной Сибири, столица второго по величине региона нашей страны. В городе работают 150 крупных и средних предприятий. Более того, на протяжении ряда лет Красноярск признаётся одним из самых благоустроенных городов России
Га́лицько-Воли́нське князівство, також Королі́вство Русь[1] (лат. Regnum Russiæ[2] / Rusie[3]) — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.
Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля), а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство.
Проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Головними ворогами (конкурентами) були Польща, Угорщина, з середини XIII століття — Золота Орда і Литва. Для протидії сусідам неодноразово укладались союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.
Занепало внаслідок династичної кризи, надмірно сильні позиції боярської шляхти у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю від отруєння останнього повновладного правителя князівства Юрія ІІ Болеслава Тройденовича, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році королівство перестало існувати як єдина політично ціла одиниця: Галичина була поглинута сусіднім Польським королівством, а Волинь поступово інкорпорована Гедиміновичами до Великого князівства Литовського після смерті останнього руського короля та волинського князя Любарта. Угорщина не визнала зайняття Галицької землі Польщею у 1387 р. У 1434 році на його території було створено Руське, а в 1462 — Белзьке воєводство.