ответ:Перші люди заселили територію Казахстану ще в кам'яну добу. Вони були переважно кочівниками. З культур бронзової доби відомі Бегази-Дандибаєвська, Андронівська, Ботайська та Карасукська культури.
Середньовіччя
Історичні корені казахів походять від тюркських племен, що заселяли простори степу між сучасними Росією і Китаєм у VIII ст. до н. е., і монголів, які переселилися на ці землі у ХІІІ ст.[1] У ХІІІ ст. казахська територія ввійшла до складу імперії Чингісхана. Після смерті Чингісхана 1227 року, імперію було розділено між його нащадками. Більша частина сучасного Казахстану ввійшла до улусу його сина Чаґатая, західна та більшість північних районів Казахстану було включено до імперії Золотої Орди, якою керував хан Батий, онук Чингісхана.
Географічне становище Казахстану значною мірою сприяло його розвитку. Відрізок великого караванного маршруту, відомого як Великий Шовковий шлях, що з'єднував Візантію і Китай, проходив через південну частину країни. Не менш важливе значення мали караванний маршрут уздовж річки Сирдар'ї, що веде до південного Уралу і суміжних територій, а також торговельний маршрут, що проходив через Центральний Казахстан і Алтай до південно-західних областей Сибіру. На шляхах слідування караванних маршрутів з'являлися торгові міста і караван-сараї, інтенсивно розвивалися торгівля і сільське господарство. Отрар (сучасний Фараб) і Тараз були найбільшими і найвідомішими торговими центрами.
Місцеві і кочові племена, які прибули з Алтаю, започаткували формування казахської національності. У другій половині XV ст. з'явилося перше Казахське ханство, а остаточне формування казахської нації, створеної шляхом змішування монголів і тюрків, відносять до першої половини XVI ст. Слово «казах» у перекладі з давньотюркської означає «вільний і незалежний кочівник».
На початку XVI ст. казахські кочові племена об'єдналися для створення великої імперії під проводом хана Касима. Однак незабаром казахи знову розмежувалися на ворогуючі між собою племена. В результаті цієї міжусобної боротьби сформувалося три основних клани — Велика Орда (Ули Жуз) у південно-східній частині сучасного Казахстану, Середня Орда (Орта Жуз) у центральній частині степу, і Мала Орда (Кіши Жуз) між Аральським морем і річкою Урал на заході. Кожна орда складалася з безлічі племен, якими керували хани. Хан Хак-Назар досягнув успіху в об'єднанні казахських жузів у 1538—1580 роках, однак у XVII ст. казахські племена знову розпалися. У 1680-х рр. казахи воювали зі східними загарбниками ойратами, що складалися з чотирьох монгольських племен, включаючи джунгарів, яких приваблювали казахстанські землі. Попри те, що казахські жузи об'єднали свої зусилля на час війни, джунгарські набіги повністю розорили казахів у 1720 р. Ці роки увійшли в історію як «Роки великого лиха».
Приєднання до Росії
Абулхаїр-хан, хан Молодшого жузу, поштова марка Казахстану (2001 рік).
На межі XVI-XVII ст. козаки з Росії почали осідати на річці Урал. Наприкінці XVII ст. між козаками і Російським імперським урядом було укладено офіційну угода, згідно з якою козаки захищали російський кордон в обмін на право володіння землею та місцеву автономію. На початку XVIII ст. козаки заснували лінію поселень й укріплень через північний казахський кордон для захисту російського кордону, який на той час поширювався у східному напрямку до Сибіру. Під час нападів джунгарів казахи неодноразово зверталися до Росії з проханням про захист і постачання зброї. Росія на той час не бажала бути втягнутою у ці війни, однак згодом казахські жузи заявили про відданість Росії в обмін на захист з її боку. У 1731 році Молодший жуз склав присягу вірності Росії, згодом до нього приєдналися Середній жуз у 1740 році і Великий жуз у 1742 році, попри те що частина його території у 1757-1781 рр. знаходилась у підпорядкуванні китайської династії Цін. Хани всіх жузів обіцяли захищати російський кордон, суміжні з казахськими території, російські торгові каравани у степах, а в разі необхідності, надавати воїнів для російської армії, а також виплачувати данину Росії. Поступово Росія зайняла панівне положення в місцевому управлінні, почала обмежувати повноваження казахських ханів і нав'язувати російську адміністративну систему.
1) Увлечение античной культурой не достигло таких размеров, как в Европе;
2) Не было такого неуважения к временам;
3) Заимствование касалось только науки античности, но не культуры , поскольку имелись собственные традиции образованности и культурного развития.
2. На Востоке, и на Западе Ренессанс так или иначе связан с эпохой античности, с возрождением к новой жизни греческой науки с ее эллинистической философией. Для обоих характерен высокий уровень развития культуры, социально-экономических основ общественной жизни, и для Восточного Ренессанса, и для начинавшегося позднее Европейского Возрождения характерно появление целой плеяды ученых-энциклопедистов, титанов мысли.
3. Зависимость собственности от власти,господство государственной собственности над частной. Вера в мудрого правителя,его обожествление, неразвитость права, бесправие подданных.Интересы личности подчинены общественным, а человек-неотъемлемая часть коллектива
4. C IX по XII в. в период, часто называемый в истории как эра Восточного Ренессанса, Центральная Азия подарила миру великих ученых-энциклопедистов и мыслителей, которые внесли неоценимый вклад в развитие таких наук и сфер, как физика, химия, математика, астрономия, география, медицина и сельское хозяйство.
ответ:Перші люди заселили територію Казахстану ще в кам'яну добу. Вони були переважно кочівниками. З культур бронзової доби відомі Бегази-Дандибаєвська, Андронівська, Ботайська та Карасукська культури.
Середньовіччя
Історичні корені казахів походять від тюркських племен, що заселяли простори степу між сучасними Росією і Китаєм у VIII ст. до н. е., і монголів, які переселилися на ці землі у ХІІІ ст.[1] У ХІІІ ст. казахська територія ввійшла до складу імперії Чингісхана. Після смерті Чингісхана 1227 року, імперію було розділено між його нащадками. Більша частина сучасного Казахстану ввійшла до улусу його сина Чаґатая, західна та більшість північних районів Казахстану було включено до імперії Золотої Орди, якою керував хан Батий, онук Чингісхана.
Географічне становище Казахстану значною мірою сприяло його розвитку. Відрізок великого караванного маршруту, відомого як Великий Шовковий шлях, що з'єднував Візантію і Китай, проходив через південну частину країни. Не менш важливе значення мали караванний маршрут уздовж річки Сирдар'ї, що веде до південного Уралу і суміжних територій, а також торговельний маршрут, що проходив через Центральний Казахстан і Алтай до південно-західних областей Сибіру. На шляхах слідування караванних маршрутів з'являлися торгові міста і караван-сараї, інтенсивно розвивалися торгівля і сільське господарство. Отрар (сучасний Фараб) і Тараз були найбільшими і найвідомішими торговими центрами.
Місцеві і кочові племена, які прибули з Алтаю, започаткували формування казахської національності. У другій половині XV ст. з'явилося перше Казахське ханство, а остаточне формування казахської нації, створеної шляхом змішування монголів і тюрків, відносять до першої половини XVI ст. Слово «казах» у перекладі з давньотюркської означає «вільний і незалежний кочівник».
На початку XVI ст. казахські кочові племена об'єдналися для створення великої імперії під проводом хана Касима. Однак незабаром казахи знову розмежувалися на ворогуючі між собою племена. В результаті цієї міжусобної боротьби сформувалося три основних клани — Велика Орда (Ули Жуз) у південно-східній частині сучасного Казахстану, Середня Орда (Орта Жуз) у центральній частині степу, і Мала Орда (Кіши Жуз) між Аральським морем і річкою Урал на заході. Кожна орда складалася з безлічі племен, якими керували хани. Хан Хак-Назар досягнув успіху в об'єднанні казахських жузів у 1538—1580 роках, однак у XVII ст. казахські племена знову розпалися. У 1680-х рр. казахи воювали зі східними загарбниками ойратами, що складалися з чотирьох монгольських племен, включаючи джунгарів, яких приваблювали казахстанські землі. Попри те, що казахські жузи об'єднали свої зусилля на час війни, джунгарські набіги повністю розорили казахів у 1720 р. Ці роки увійшли в історію як «Роки великого лиха».
Приєднання до Росії
Абулхаїр-хан, хан Молодшого жузу, поштова марка Казахстану (2001 рік).
На межі XVI-XVII ст. козаки з Росії почали осідати на річці Урал. Наприкінці XVII ст. між козаками і Російським імперським урядом було укладено офіційну угода, згідно з якою козаки захищали російський кордон в обмін на право володіння землею та місцеву автономію. На початку XVIII ст. козаки заснували лінію поселень й укріплень через північний казахський кордон для захисту російського кордону, який на той час поширювався у східному напрямку до Сибіру. Під час нападів джунгарів казахи неодноразово зверталися до Росії з проханням про захист і постачання зброї. Росія на той час не бажала бути втягнутою у ці війни, однак згодом казахські жузи заявили про відданість Росії в обмін на захист з її боку. У 1731 році Молодший жуз склав присягу вірності Росії, згодом до нього приєдналися Середній жуз у 1740 році і Великий жуз у 1742 році, попри те що частина його території у 1757-1781 рр. знаходилась у підпорядкуванні китайської династії Цін. Хани всіх жузів обіцяли захищати російський кордон, суміжні з казахськими території, російські торгові каравани у степах, а в разі необхідності, надавати воїнів для російської армії, а також виплачувати данину Росії. Поступово Росія зайняла панівне положення в місцевому управлінні, почала обмежувати повноваження казахських ханів і нав'язувати російську адміністративну систему.
1. Восточный Ренессанс от Западного отличали:
1) Увлечение античной культурой не достигло таких размеров, как в Европе;
2) Не было такого неуважения к временам;
3) Заимствование касалось только науки античности, но не культуры , поскольку имелись собственные традиции образованности и культурного развития.
2. На Востоке, и на Западе Ренессанс так или иначе связан с эпохой античности, с возрождением к новой жизни греческой науки с ее эллинистической философией. Для обоих характерен высокий уровень развития культуры, социально-экономических основ общественной жизни, и для Восточного Ренессанса, и для начинавшегося позднее Европейского Возрождения характерно появление целой плеяды ученых-энциклопедистов, титанов мысли.
3. Зависимость собственности от власти,господство государственной собственности над частной. Вера в мудрого правителя,его обожествление, неразвитость права, бесправие подданных.Интересы личности подчинены общественным, а человек-неотъемлемая часть коллектива
4. C IX по XII в. в период, часто называемый в истории как эра Восточного Ренессанса, Центральная Азия подарила миру великих ученых-энциклопедистов и мыслителей, которые внесли неоценимый вклад в развитие таких наук и сфер, как физика, химия, математика, астрономия, география, медицина и сельское хозяйство.
Объяснение:
должно быть верно)