Ознайомтесь з оцінкою реформ Петра І. Висловіть власне судження щодо їх значення.
«Везде Петра Великого вижу, в поту, в пыли, в дыму, в пламени, и не могу себя уверить, что один везде Пётр, не многие… Итак, ежели человека богу подобного по нашему понятию найти надобно, кроме Петра Великого не обрести» (М. В. Ломоносов, «Слово похвальному Петру Великому»)
Вони (реформи) були «безсистемними» і «окремими експериментами», а вся діяльність Петра це «сліпа стихійна творчість». Будівництво флоту не досягло поставлених завдань порівняно з грандіозністю затрачених коштів. (П. М. Мілюков)
«Народ піднявся в дорогу, але на когось чекали, чекали на вождя, і він з’явився в особі Петра І» (С. М.Соловйов, «Погляд на історію встановлення державного порядку в Росії»)
«… структура реформ і їхня послідовність були цілком обумовлені потребами, нав'язаними війною, що, теж велася досить безглуздо» (В. О. Ключевский) ів
Драматичный и экспрессионистский стиль Эль Греко приводил в смущение современников, однако получил признание в XX столетии. Эль Греко считается предтечей экспрессионизма и кубизма, а его личность и творчество послужили источником вдохновения поэтов и писателей, таких Райнер Мария Рильке и Никос Казандзакис. Современными учёными Эль Греко характеризуется как художник настолько индивидуальный, что не принадлежит ни к одной традиционной школе. Известен своей фантасмагоричной палитрой красок и удлинёнными фигурами на картинах, объединяющими византийские традиции и западную школу живописи
Аско́льд (давньоскан. Haskuldr, Höskuldr; — 860 — 882 напівлегендарний варязький[4] київський князь (860—882). Засновник Київського князівства в Наддніпрянщині[4].Роки правління: 830-ті — 882 Згадується у «Повісті временних літ». Правив разом із Діром. Здійснив у 860 році похід на Константинополь[4]. За візантійськими джерелами, охрестився близько 867 року[4], можливо, з певною кількістю дружинників; за переказами прийняв ім'я Миколай[5]. За повідомленням Никоновського літопису воював з волзькими болгарами та печенігами[4]. За літописними свідченнями убитий Олегом та його дружинниками-язичниками за Києвом, в районі Угорського урочища (сучасний Печерськ, Аскольдова могила). В Православній церкві України прославлений як мученик[6]. З князем пов'язують так званий «літопис Аскольда». Шведський історик Улоф фон Далін ототожнював Аскольда з Аслейком (давньоскан. Asleik Björnson (Diar)), сином шведського конунга Бйорна Залізнобокого, онуком легендарного вікінга Рагнара Лодброка[7]. Михайло Грушевський вважав, що Аскольд міг бути нащадком династії князя Кия, наступником Бравлина[8]. Також — Осколд, Оскольд, Осколод[9].