Значних успіхів було досягнуто в розвиткові анатомії. Почали провадитися систематичні анатомічні розтини, що дало змогу створити нові теорії про природу людського організму та винайти нові методи лікування хвороб. Італійський медик Андреас Везалій (1514—1564) видав 1543 р. фундаментальну працю “Про будову людського тіла”. Незважаючи на переслідування духовної та світської влади, Везалій провадив розтини людських трупів, вивчаючи анатомію людини. Після появи його праці за вченим стала стежити інквізиція. Його схопили за брехливим доносом у розтині живої людини та засудили до паломництва в Палестину, під час якого його корабель розбився. Вчений опинився на безлюдному березі, де й помер від голоду. Проте його ім'я залишилося назавжди в історії медицини, як людини, що зруйнувала вікові забобони про побудову людського тіла і створила сучасну анатомію.
Іспанський вчений Мігель Сервет (1511—1553) відкрив кровообіг людини. За сміливість наукових поглядів і незалежність у думках його було спалено в Женеві за наказом Ж. Кальвіна.
Кровообіг людини було підтверджено під час анатомічних досліджень Везалія, а англійський лікар та анатом Вільям Гарвей (1578—1657) завершив вивчення цієї функції, створивши теорію кровообігу людини. Гарвея вважали одним із найосвіченіших людей свого часу, його відкриття стали справжньою революцією в медицині. Згодом Гарвей почав досліджувати, як зароджується людське життя. Сутність своїх дослідів він підсумував у вислові: “Все живе — з яйця”. Медичні світила тогочасної Європи не сприйняли його відкриттів і почали цькувати й висміювати талановитого вченого, але він не здавався. Сучасники зрозуміли й визнали його заслуги лише наприкінці його життя.
Італієць Джироламо Фракасторо (1480—1553) дослідив поширення інфекцій і визначив, які засоби необхідні для боротьби проти інфекційних захворювань. Вчений-аматор Антоні ван Левенгук (1632—1723) винайшов мікроскоп, який дозволив йому зробити чимало важливих відкриттів. Найбільше серед них було зроблено 1674 р., коли він першим дослідив і довів існування мікробів. У краплині води Левенгук відкрив цілий новий світ.
XVIII веках у европейцев практически не были известны правила гигиены. Не было распространено мытьё, посещение общественных бань считалось неприличным восточным обычаем, а мытьё в ванне считалось вредным для здоровья. Только богатые люди мылись, но даже они мылись редко.
Дабы бороться с неприятным запахом, европейцы охотно покупали парфюмерную продукцию. Именно поэтому во Франции так развилось парфюмерное искусство: короли и придворные не желали плохо пахнуть, но не желали и мыться, поэтому они покупали и заказывали парфюмерам все новые и новые виды духов. От типичного французского дворянина исходил очень сильный запах духов, который был призван заглушить запах тела.
Отсутствие привычки часто мыться влекло и другую неприятную проблему - паразитов, блох и вшей, которые в изобилии водились на европейцах всех сословий. Для защиты от вшей в моду вошли парики, которые можно было легко менять, чистить и стирать, а свои собственные головы европейские мужчины стригли коротко. Против блох распространялись различные ловушки-блохоловки, которые носили на теле и одежде.
Были очень малораспространены общественные уборные: даже во французском королевском дворце Версале их не было, а для справления нужды использовались лестничные пролёты. Это был существенный шаг назад по сравнению со средневековьем: в средневековых замках туалеты были, так называемые "гардеробы" (они имели двойное назначение - помимо туалетов, они служили хранилищами одежды). Вместо туалетов в домах использовались "ночные вазы" - то есть те же ночные горшки, содержимое которых в случае переполнения выплескивалось из окон.
Відповідь:
в. медицини
Пояснення:
1. Розвиток медицини і математики
Значних успіхів було досягнуто в розвиткові анатомії. Почали провадитися систематичні анатомічні розтини, що дало змогу створити нові теорії про природу людського організму та винайти нові методи лікування хвороб. Італійський медик Андреас Везалій (1514—1564) видав 1543 р. фундаментальну працю “Про будову людського тіла”. Незважаючи на переслідування духовної та світської влади, Везалій провадив розтини людських трупів, вивчаючи анатомію людини. Після появи його праці за вченим стала стежити інквізиція. Його схопили за брехливим доносом у розтині живої людини та засудили до паломництва в Палестину, під час якого його корабель розбився. Вчений опинився на безлюдному березі, де й помер від голоду. Проте його ім'я залишилося назавжди в історії медицини, як людини, що зруйнувала вікові забобони про побудову людського тіла і створила сучасну анатомію.
Іспанський вчений Мігель Сервет (1511—1553) відкрив кровообіг людини. За сміливість наукових поглядів і незалежність у думках його було спалено в Женеві за наказом Ж. Кальвіна.
Кровообіг людини було підтверджено під час анатомічних досліджень Везалія, а англійський лікар та анатом Вільям Гарвей (1578—1657) завершив вивчення цієї функції, створивши теорію кровообігу людини. Гарвея вважали одним із найосвіченіших людей свого часу, його відкриття стали справжньою революцією в медицині. Згодом Гарвей почав досліджувати, як зароджується людське життя. Сутність своїх дослідів він підсумував у вислові: “Все живе — з яйця”. Медичні світила тогочасної Європи не сприйняли його відкриттів і почали цькувати й висміювати талановитого вченого, але він не здавався. Сучасники зрозуміли й визнали його заслуги лише наприкінці його життя.
Італієць Джироламо Фракасторо (1480—1553) дослідив поширення інфекцій і визначив, які засоби необхідні для боротьби проти інфекційних захворювань. Вчений-аматор Антоні ван Левенгук (1632—1723) винайшов мікроскоп, який дозволив йому зробити чимало важливих відкриттів. Найбільше серед них було зроблено 1674 р., коли він першим дослідив і довів існування мікробів. У краплині води Левенгук відкрив цілий новий світ.
XVIII веках у европейцев практически не были известны правила гигиены. Не было распространено мытьё, посещение общественных бань считалось неприличным восточным обычаем, а мытьё в ванне считалось вредным для здоровья. Только богатые люди мылись, но даже они мылись редко.
Дабы бороться с неприятным запахом, европейцы охотно покупали парфюмерную продукцию. Именно поэтому во Франции так развилось парфюмерное искусство: короли и придворные не желали плохо пахнуть, но не желали и мыться, поэтому они покупали и заказывали парфюмерам все новые и новые виды духов. От типичного французского дворянина исходил очень сильный запах духов, который был призван заглушить запах тела.
Отсутствие привычки часто мыться влекло и другую неприятную проблему - паразитов, блох и вшей, которые в изобилии водились на европейцах всех сословий. Для защиты от вшей в моду вошли парики, которые можно было легко менять, чистить и стирать, а свои собственные головы европейские мужчины стригли коротко. Против блох распространялись различные ловушки-блохоловки, которые носили на теле и одежде.
Были очень малораспространены общественные уборные: даже во французском королевском дворце Версале их не было, а для справления нужды использовались лестничные пролёты. Это был существенный шаг назад по сравнению со средневековьем: в средневековых замках туалеты были, так называемые "гардеробы" (они имели двойное назначение - помимо туалетов, они служили хранилищами одежды). Вместо туалетов в домах использовались "ночные вазы" - то есть те же ночные горшки, содержимое которых в случае переполнения выплескивалось из окон.
Объяснение: