Початковий рівень.
Виберіть правильний варіант відповіді.
1. Остаточний розкол Західної і Східної християнських церков відбувся:
а) 988 р.; б) 1054 р.;
в) 1099 р.; г) 1309.
2. Розділення католицької церкви у XIV ст. називалася:
а) Велика схизма Західної церкви;
б) Альбігойська єресь;
в) Велика депресія;
г) Реформація.
3. Спеціальна карна установа для боротьби з єретиками у середні віки:
а) маніхейство; б) симонія;
в) єресь; г) інквізиція б пізнати світ і Бога,-який зародився в XI ст., мав назву:
а) алхімія; б) еристика;
в) схоластика; г) теософія.
5. Пошуками «філософського каменя» у середні віки займалися:
а) алхіміки; б) інквізитори;
в) схоласти; г) жонглери.
6. Перший європейський університет виник у місті:
а) Салерно; б) Болонья;
в) Мілан; г) Флоренція.
7. Автор безсмертного твору «Божественна комедія»:
а) Джеффрі Чосер; б) Данте Аліг’єрі;
в) Роджер Бекон; г) Франсуа Війон.
Середній рівень.
8. Продовжте речення.
а) Звичай купувати духовний сан — це
б) Філософська концепція, яка панувала в середньовічній Європі і була заснована на
застосуванні понять та категорій класичної філософії до християнського віровчення,
— це ...
в) Релігійне вчення, що заперечує догмати та організаційні форми пануючої церкви,— це
...
9. Продовжте перелік.
а) Визначними вченими Середньовіччя були: П’єр Абе- ляр; ...
б) «Сім вільних мистецтв» — це цикл навчальних дисциплін, що включає: граматику; ...
в) До пам’яток архітектури середньовічної Європи належать: феодальні замки; ...
Достатній рівень.
Дайте відповідь. *
10.Яку роль відіграла церква в житті середньовічного суспільства? Яку користь
принесла і яку шкоду завдала, вона середньовічній Європі?
11.Назвіть причини хрестових походів. Що стало приводом до них? Як оцінюють
історики їх результати?
Високий рівень.
12. Дайте розгорнуту аргументовану відповідь
Період із V до XVст. називають «Середніми віками». Цей термін було введено, щоб
підкреслити перехідний, малозначущий характер епохи в історії людства. Ще цей
період називають «темною добою» європейської культури. Чи згодні Ви з цим
твердженням?
Князь нуждался в военной силе, как для обеспечения внутреннего порядка, так и обороны от внешних врагов. Дружинники были реальной военной силой, всегда готовой к бою, а также советниками князя. Под дружиной следует понимать профессиональных воинов, за которыми признавалась номинальная коллективная собственность на земли, с которых они имели право собирать дань.
Согласно изысканиям отечественных исследователей ПВЛ, дружина имела иерархическую структуру[20]. Во главе дружины стоял князь. Под его началом, кроме личной дружины, были воеводы, командующие собственными дружинами.
Внутри древнерусской дружины существовало иерархическое деление на «старшую», «среднюю» и «младшую». Внутри каждой определенному социальному слою были присущи только его определенные функции. С течением времени роль дружины в политических делах и ее влияние на князя изменялись.
«Старшая» дружина состояла из служивших отцу князя («дружина отня»[21]). Она переходит к младшим поколениям князей, вооруженная прежним влиянием и авторитетом в дружинной и общественной среде. ПВЛ неоднократно подчеркивает, что эта часть дружины присутствовала при всех значимых событиях жизни князя («И изиде противу ему благоверный князь Всеволод с воима сынъма», «Святополк созва боляръ и кыянъ, и поведа имъ, еже бе ему поведал Давыдъ <…>. И реша боляре и людье…»[22]).
«Средний» слой дружины составляли гридьба. Эти дружинники составляли основной боевой контингент личных воинских сил князя.
В «младшую» дружину, входили молодые люди – отроки и т.д. («и рече Святославъ, кроме зря, отрокомъ своимъ…»[23]). Они находятся при князе, неотступно и в первую очередь они - слуги князя.
При Рюрике, княжеская дружина состояла из варягов, но уже при Олеге в состав дружины помимо варягов входили новгородцы, кривичи и финны, а при Владимире - варяги, финны, славяне, печенеги, ятвяги. Видимо, главными условиями вступления в дружину были личные качества претендента - преданность князю и боевые навыки[24].
Выделению княжеской дружины разрушение родоплеменной структуры, охватившее славянский этнос в V-VI вв. Княжеские дружины, как круг его ближайших соратников и сотрудников, существуют с самого возникновения Киевского государства. В целом, Древнерусская дружина просуществовала до XIII века.
Подведем основные итоги настоящего подпункта:
- постоянное упоминание дружины в связке с князем, на страницах Повести временных лет свидетельствует о том, что дружина являлась таким же необходимым элементом в древнерусском обществе, как и князь. Князь нуждался в военной силе, как для обеспечения внутреннего порядка, так и обороны от внешних врагов. Дружинники были реальной военной силой, всегда готовой к бою, а также советниками князя;
- под дружиной следует понимать профессиональных воинов, за которыми признавалась номинальная коллективная собственность на земли, с которых они имели право собирать дань;
- внутри древнерусской дружины существовало иерархическое деление на «старшую», «среднюю» и «младшую». Внутри каждой определенному социальному слою были присущи только его определенные функции;
- при Рюрике, княжеская дружина состояла из варягов, но уже при Олеге в состав дружины помимо варягов входили новгородцы, кривичи и финны, а при Владимире - варяги, финны, славяне, печенеги, ятвяги. Видимо, главными условиями вступления в дружину были личные качества претендента - преданность князю и боевые навыки.