Почему боярство в Галицко-Волынском княжестве было сильнее, нежели во Владимиро-Суздальском княжестве? (ответ должен быть полным, опираться на исторические факты)
Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).
Объектом исследования выступает система общественных отношений, складывающихся в Александрии на разных этапах еѐ развития. Предметом является топография указанного города. Целью выделение на основе контент-анализа специфики исторической топографии Александрии. В результате проделанной работы автор приходит к выводу о том, что строительство Александрии, с учетом особенностей географического ландшафта, во многом определило динамику развития города на несколько столетий в разных сферах общественных отношений. В рамках отечественной исторической науки, данная проблема практически не затрагивалась, что во многом определяет актуальность выбранной темы исследования.
Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).
Объектом исследования выступает система общественных отношений, складывающихся в Александрии на разных этапах еѐ развития. Предметом является топография указанного города. Целью выделение на основе контент-анализа специфики исторической топографии Александрии. В результате проделанной работы автор приходит к выводу о том, что строительство Александрии, с учетом особенностей географического ландшафта, во многом определило динамику развития города на несколько столетий в разных сферах общественных отношений. В рамках отечественной исторической науки, данная проблема практически не затрагивалась, что во многом определяет актуальность выбранной темы исследования.
Объяснение:
:/