После смерти Шейбани власть в Мавераннахре перешла в руки Бабура. Только благодаря дарованиям племянника Шейбани-хана, Убайдуллы-хана, владычество дома Шейбанидов было восстановлено уже в 1512 году Убайдулла-хан сумел привлечь на свою сторону симпатии населения, ему удалось разгромить сефевидов и сохранить независимость от Ирана. Эта победа имела большое историческое значение. Население Мавераннахра сохранило свою независимость от сефевидского Ирана и сохранило традиционное суннитское направление ислама.
Масштабна епідемія бубонної чуми, що охопила Європу в середині XIV століття і отримала назву "Чорна смерть", прийшла з російського Поволжя - з території сучасного Татарстану .Такого висновку дійшли німецькі вчені, які вивчили останки жертв епідемії і реконструювали геном десятків зразків чумної палички (Yersinia pestis) - збудника цієї смертельної хвороби. Відстеживши мутації в ДНК бактерії, археологи і генетики спільно змогли відновити хронологію епідемії і зрозуміти, звідки з'явилася хвороба, яка знищила половину населення Європи. Жертвами "Чорної смерті" стали десятки мільйонів людей, а повторні спалахи захворювання тривали аж до кінця XVIII століття. Найбільш ранній зразок чумної палички, від якого виникли більш пізні штами, виявили під російською Казанню, на території міста Лаішево. Водночас з'ясувалося, що в розпал епідемії (її пік припав на 1346-1353 роки) генетичний код чумної палички зовсім не змінився. Аналіз останків загиблих від чуми жителів Сен-Лорана, Барселони, Лондона і Осло продемонстрував, що всі вони померли від Yersinia pestis з ідентичним геномом. А ось пізніше бактерія продовжила еволюціонувати і в якийсь момент "втратила" частина ДНК, відповідальну за високу вірулентність (тобто здатність викликати зараження знизилося) - і захворювання пішло на спад. Цікаво, що те ж саме відбулося і під час першої епідемії чуми, яка охопила Європу в 541-750 роках - тобто обидва рази еволюція пішла одним й тим же шляхом. Проте саме друга епідемія захворювання стала найбільш спустошливою - її жертвами стали, за різними даними, до 60% населення європейського континенту. Перший задокументований спалах "Чорної смерті" стався в 1346 році в низов'ях Волги і причорноморському регіоні. За наступні сім років епідемія охопила майже всю територію Європи. Звідти чума перекинулася на Близький Схід і на північ Африки. Пізніші європейські спалахи, що тривали в XV-XVIII ст. (Ельванген, Марсель), були викликані вже іншим генетичним різновидом палички - втім, він теж походив від поволзького різновиду.
После смерти Шейбани власть в Мавераннахре перешла в руки Бабура. Только благодаря дарованиям племянника Шейбани-хана, Убайдуллы-хана, владычество дома Шейбанидов было восстановлено уже в 1512 году Убайдулла-хан сумел привлечь на свою сторону симпатии населения, ему удалось разгромить сефевидов и сохранить независимость от Ирана. Эта победа имела большое историческое значение. Население Мавераннахра сохранило свою независимость от сефевидского Ирана и сохранило традиционное суннитское направление ислама.
Жертвами "Чорної смерті" стали десятки мільйонів людей, а повторні спалахи захворювання тривали аж до кінця XVIII століття.
Найбільш ранній зразок чумної палички, від якого виникли більш пізні штами, виявили під російською Казанню, на території міста Лаішево.
Водночас з'ясувалося, що в розпал епідемії (її пік припав на 1346-1353 роки) генетичний код чумної палички зовсім не змінився. Аналіз останків загиблих від чуми жителів Сен-Лорана, Барселони, Лондона і Осло продемонстрував, що всі вони померли від Yersinia pestis з ідентичним геномом.
А ось пізніше бактерія продовжила еволюціонувати і в якийсь момент "втратила" частина ДНК, відповідальну за високу вірулентність (тобто здатність викликати зараження знизилося) - і захворювання пішло на спад.
Цікаво, що те ж саме відбулося і під час першої епідемії чуми, яка охопила Європу в 541-750 роках - тобто обидва рази еволюція пішла одним й тим же шляхом.
Проте саме друга епідемія захворювання стала найбільш спустошливою - її жертвами стали, за різними даними, до 60% населення європейського континенту.
Перший задокументований спалах "Чорної смерті" стався в 1346 році в низов'ях Волги і причорноморському регіоні. За наступні сім років епідемія охопила майже всю територію Європи. Звідти чума перекинулася на Близький Схід і на північ Африки.
Пізніші європейські спалахи, що тривали в XV-XVIII ст. (Ельванген, Марсель), були викликані вже іншим генетичним різновидом палички - втім, він теж походив від поволзького різновиду.