Козацькі літописи — історико -літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки літератури. Мова більшості літописів —літературна, близька до народнорозмовної.
Літопис — історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія). Писали переважно церковнослов'янською мовою, з численними вкрапленнями місцевої лексики. В інших християнських країнах подібні давні твори мають назву «хроніки», які писалися, як правило, латиною.
Территория современной Киргизии играла важную роль на Великом шёлковом пути — регион занимал стратегическое положение между древними оседло-земледельческими районами Ферганской долины и Таримского бассейна, куда на протяжении всей древней и средневековой истории стремились воинственные кочевые народы ирано-, тюрко- и монголоязычного происхождения.
В XIV веке собственно носители древнетюркского этнонима «кыргыз» проживали в северо-восточных пределах Моголистана. В XV-XVI вв. укрепившись на Тянь-Шане, киргизские племена совместно с могольскими племенами образовали единый киргизский этнос. В XVI-XVII вв. киргизы в союзе с казахами выступали против Яркендского ханства, государства Шейбанидов и Ойратского ханства.
В XVIII веке вся территория современной Киргизии попала в зависимость от Джунгарского ханства. Временно оттеснённые со своих северных территорий, киргизы не прекратили борьбу и совместно с Кокандским ханством сумели организовать отпор дальнейшей экспансии джунгар и империи Цин. В начале XIX века вся территория современной Киргизии вошла в состав Кокандского ханства.
Козацькі літописи — історико -літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки літератури. Мова більшості літописів —літературна, близька до народнорозмовної.
Літопис — історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія). Писали переважно церковнослов'янською мовою, з численними вкрапленнями місцевої лексики. В інших християнських країнах подібні давні твори мають назву «хроніки», які писалися, як правило, латиною.
Объяснение:
Территория современной Киргизии играла важную роль на Великом шёлковом пути — регион занимал стратегическое положение между древними оседло-земледельческими районами Ферганской долины и Таримского бассейна, куда на протяжении всей древней и средневековой истории стремились воинственные кочевые народы ирано-, тюрко- и монголоязычного происхождения.
В XIV веке собственно носители древнетюркского этнонима «кыргыз» проживали в северо-восточных пределах Моголистана. В XV-XVI вв. укрепившись на Тянь-Шане, киргизские племена совместно с могольскими племенами образовали единый киргизский этнос. В XVI-XVII вв. киргизы в союзе с казахами выступали против Яркендского ханства, государства Шейбанидов и Ойратского ханства.
В XVIII веке вся территория современной Киргизии попала в зависимость от Джунгарского ханства. Временно оттеснённые со своих северных территорий, киргизы не прекратили борьбу и совместно с Кокандским ханством сумели организовать отпор дальнейшей экспансии джунгар и империи Цин. В начале XIX века вся территория современной Киргизии вошла в состав Кокандского ханства.