В середине V века гуннов возглавил воинственный вождь Аттила. Он так опустошил Европу, что современники прозвали его «бичом Божьим» . Вместе с подчиненными ему племенами Аттила двинулся на Галлию. В 451 году римляне во главе своих союзников нанесли гуннам страшное поражение, и вскоре гуннский военный союз распался. Ослабевшей Римской империи, которая еще в 395 году разделилась на Западную и Восточную, все труднее было сдерживать натиск варваров. В 455 году одно из германских племен – вандалы – захватило Рим и подвергло его двухнедельному ограблению и разрушению; погибло много памятников архитектуры и искусства Вечного города. С тех пор словом «вандализм» называют бессмысленное, варварское уничтожение культурных ценностей. Население, страдавшее от жестокого угнетения и непосильных налогов, почти не сопротивлялось завоевателям. Многие города были разрушены, другие сохранились лишь как укрепленные места или епископские центры, третьи превратились в деревни. На века были забыты многие ремесла. Разрушались порты, пустели дороги, резко сократилась торговля. В 476 году один из вождей варваров сверг последнего императора Западной Римской империи Ромула Августула и отправил знаки его власти императору Восточной Римской империи. Западная Римская империя прекратила свое существование. 476 год считается датой окончания истории Древнего мира и началом истории Средних веков. К началу VI века германцы расселились на всей территории Западной Римской империи: вандалы – в Северной Африке, вестготы (западные готы) – в Испании, остготы (восточные готы) – в Италии, франки – в Галлии, англы и саксы – в Британии. Германцы создали здесь свои государства. Вторжения германцев разрушили ослабевшую Западню Римскую империю.
Упродовж другої половини XIV - першої половини XV ст. вдосконалювалося землеробство. Поширювалося трипілля. Плуг витісняв у лісові смуги соху й рало.Селяни почали користуватися довгою косою; вирощували переважно жито, ячмінь, овес, пшеницю, гречку, горох тощо. Підвищення цін на м'ясо на європейських ринках спонукало шляхту до розведення у маєтках волів і корів; примножувалося поголів'я свиней. Розвивалися також городництво, садів ництво, бджільництво й рибальство.
Збільшувалася переробка деревини: виготовлялася велика кількість дьогтю, смоли, поташу, ванчосу (тонкі дошки). Розвинутими промислами були солеваріння (у Прикарпатті) та видобування руди (у Волині й Поліссі). Множилися ремесла. Так, на початку XVI ст. у містах налічувалося 150-200 ремісничих спеціальностей. Для регулювання виробництва і захисту власних інтересів ремісники об'єднувалися у самоврядні групи - цехи (спілки), діяльність яких визначалася спеціальними статутами. Їх очолювали старшини (цехмістри), що обиралися з-поміж найвпливо-віших майстрів. Підмайстри й учні у вирішенні цехових справ участі не брали. Перші цехи з'явилися наприкінці XIV ст. у Галичині та Закарпатті. Наприкінці XV ст. у Львові налічувалося вже 14 цехів. З цього часу вони виникають у містах Західного Поділля, Волині та Київщини. Займалися ремеслом і позацехові ремісники, котрих називали партачами.
Упродовж другої половини XIV - першої половини XV ст. вдосконалювалося землеробство. Поширювалося трипілля. Плуг витісняв у лісові смуги соху й рало.Селяни почали користуватися довгою косою; вирощували переважно жито, ячмінь, овес, пшеницю, гречку, горох тощо. Підвищення цін на м'ясо на європейських ринках спонукало шляхту до розведення у маєтках волів і корів; примножувалося поголів'я свиней. Розвивалися також городництво, садів ництво, бджільництво й рибальство.
Збільшувалася переробка деревини: виготовлялася велика кількість дьогтю, смоли, поташу, ванчосу (тонкі дошки). Розвинутими промислами були солеваріння (у Прикарпатті) та видобування руди (у Волині й Поліссі). Множилися ремесла. Так, на початку XVI ст. у містах налічувалося 150-200 ремісничих спеціальностей. Для регулювання виробництва і захисту власних інтересів ремісники об'єднувалися у самоврядні групи - цехи (спілки), діяльність яких визначалася спеціальними статутами. Їх очолювали старшини (цехмістри), що обиралися з-поміж найвпливо-віших майстрів. Підмайстри й учні у вирішенні цехових справ участі не брали. Перші цехи з'явилися наприкінці XIV ст. у Галичині та Закарпатті. Наприкінці XV ст. у Львові налічувалося вже 14 цехів. З цього часу вони виникають у містах Західного Поділля, Волині та Київщини. Займалися ремеслом і позацехові ремісники, котрих називали партачами.