Культуркампф» (йому. kulturkampf — боротьба за культуру), поширене в літературі найменування заходів уряду о. бісмарка в 70-х рр. 19 ст проти католицької церкви — головної опори католицької партії «центру», яка виражала сепаратистські, антипрусські тенденції (головним чином в західній і південно-західній німеччині). у ході «до.» були проведені закони про заборону священикам вести політичну агітацію (дек. 1871), про позбавлення духівництва права нагляду за школами (березень 1872), про передачу в руки держави справи підготовки і призначення на посаді духовних осіб (1873) і ін. у лютому 1875 були розбещені майже всі католицькі ордени і проведений закон про цивільний брак. уряд бісмарка використовував «до.» для посилення національного гніту в польських землях, що знаходилися під німецьким пануванням, і розпалювання релігійних пристрастей з метою відвернення робітників від класової боротьби. характеризуючи «до.», в. і. ленін писав: «такою боротьбою бісмарк лише укріпив войовничий клерикалізм католиків, лише пошкодив справі дійсної культури, бо висунув на перший план релігійні ділення замість ділень полі» (полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 17, с. 416—17). в кінці 70 — початку 80-х рр. бісмарк в цілях об'єднання всіх консервативних сил пішов на примирення з католицьким духівництвом: більшість законів, прийнятих в період «до.», було скасовано; збереглися лише закони про цивільний брак і про вигнання єзуїтів.
Я думаю, что масонские организации носили, как бы сектовый характер, т.е. все члены всегда должны поддерживать друг друга Вот эта круговая порука и есть своего рода связи, блат. В первом документе подразумевается именно это. Второй документ повествует о некоем превосходстве членов данной организации над обычными людьми. Естественно, пока это было «в новинку», Александр 1 даже симпатизировал масонским организациям. Затем вникнув как следует и поняв суть данного объединения общества совсем не в интересах государства, разозлился и издал указ о запрете их деятельности.
Второй документ повествует о некоем превосходстве членов данной организации над обычными людьми.
Естественно, пока это было «в новинку», Александр 1 даже симпатизировал масонским организациям. Затем вникнув как следует и поняв суть данного объединения общества совсем не в интересах государства, разозлился и издал указ о запрете их деятельности.