Объединение Германии произошло в 19 веке. Этому несколько причин:
1. Потребность в создании единой экономики. Многообразие валют негативно влияло на развитие торговли. Для борьбы с таможенными барьерами и защиты государства от внешних угроз было принято решение объединиться, стать сильнее и сплоченее. Отсюда последовало решение в создании централизованной власти.
Объединение Германии происходило в несколько этапов:
1-ый этап. Формирование Германского союза в 1815 г. В него входило 35 монархий и 4 города.
2 этап. Создание таможенного союза в 1834 году. Целью этого союза была возможность свободной перевозки грузов по всей территории Германского союза.
3 этап. Напряженные отношения с Данией и Австрией. Пруссия планировала отнять у Дании территории Гольштейна, которую населяли немцы. Для этого был заключен союз с Австрией.
4 этап: В 1866 был заключен договор о Создании Северогерманского союза между 22 немецкими государствами и Пруссией.
Объяснение:
Все это привело к тому, что Пруссия победила Австрию и стала объединитель. Затем, чтобы присоединить германские земли на севере, Пруссия вступила в войну с Данией и разгромила ее. Столицей нового государства стал Берлин. В 1871 году была принята конституция, в которой было закреплено объединение Германии. Это привело к еще большему укреплению нового самостоятельного государства.
Объяснение:Араби творчо засвоїли культуру стародавнього світу — греко-еллінську, римську, єгипетську, арамейську, іранську, індійську і китайську, перейнявши її від завойованих або сусідніх народів з участю підлеглих їм народів — сирійців, персів, хорезмців (нині — узбеки і туркмени), таджиків, азербайджанців, берберів, іспанців (андалусців) та інших. Араби зробили дальший важливий крок у розвитку загальнолюдської цивілізації.
Колискою арабської культури була Західна, Центральна і Північна Аравія. Арабській культурі передувала культура населення Південної Аравії, яке розмовляло сабейською мовою і мало свою писемність. Арабська культура зазнала як впливу цієї культури, так і культури областей Передньої Азії та Єгипту, де частина арабів оселилася ще в стародавні часи, а також культури арамейського населення районів нинішніх Сирії, Лівану, Палестини та Іраку. Десь у 4 столітті араби вже створили своє літерне письмо, що являло собою один із різновидів арамейського скоропису. В 7 столітті в Аравії утворилась арабська теократична держава, яка шляхом завоювань до середини 8 століття виросла у велику феодальну імперію — арабський халіфат, що до його складу, крім країн Арабського Сходу, входили Іран, Афганістан, частина Середньої Азії, Закавказзя та Північний-Захід Індії, країни Північної Африки і значна частина Піренейського півострова (Андалусія). Арабські феодали насаджували в завойованих країнах іслам і арабську мову. Частина завойованих ними країн була арабізована, інші зберегли свою культурну і мовну самостійність, проте арабська мова в цих країнах застосовувалась в науці, як латина в середньовічній Європі. Центрами арабської культури в різні часи були Дамаск, Багдад, Кордова , Каїр та інші міста. В 9—10 століттях, що характеризуються вченими як «епоха мусульманського Відродження», провідними центрами культури були Бухара і Хорезм.
Объединение Германии произошло в 19 веке. Этому несколько причин:
1. Потребность в создании единой экономики. Многообразие валют негативно влияло на развитие торговли. Для борьбы с таможенными барьерами и защиты государства от внешних угроз было принято решение объединиться, стать сильнее и сплоченее. Отсюда последовало решение в создании централизованной власти.
Объединение Германии происходило в несколько этапов:
1-ый этап. Формирование Германского союза в 1815 г. В него входило 35 монархий и 4 города.
2 этап. Создание таможенного союза в 1834 году. Целью этого союза была возможность свободной перевозки грузов по всей территории Германского союза.
3 этап. Напряженные отношения с Данией и Австрией. Пруссия планировала отнять у Дании территории Гольштейна, которую населяли немцы. Для этого был заключен союз с Австрией.
4 этап: В 1866 был заключен договор о Создании Северогерманского союза между 22 немецкими государствами и Пруссией.
Объяснение:
Все это привело к тому, что Пруссия победила Австрию и стала объединитель. Затем, чтобы присоединить германские земли на севере, Пруссия вступила в войну с Данией и разгромила ее. Столицей нового государства стал Берлин. В 1871 году была принята конституция, в которой было закреплено объединение Германии. Это привело к еще большему укреплению нового самостоятельного государства.
Объяснение:Араби творчо засвоїли культуру стародавнього світу — греко-еллінську, римську, єгипетську, арамейську, іранську, індійську і китайську, перейнявши її від завойованих або сусідніх народів з участю підлеглих їм народів — сирійців, персів, хорезмців (нині — узбеки і туркмени), таджиків, азербайджанців, берберів, іспанців (андалусців) та інших. Араби зробили дальший важливий крок у розвитку загальнолюдської цивілізації.
Колискою арабської культури була Західна, Центральна і Північна Аравія. Арабській культурі передувала культура населення Південної Аравії, яке розмовляло сабейською мовою і мало свою писемність. Арабська культура зазнала як впливу цієї культури, так і культури областей Передньої Азії та Єгипту, де частина арабів оселилася ще в стародавні часи, а також культури арамейського населення районів нинішніх Сирії, Лівану, Палестини та Іраку. Десь у 4 столітті араби вже створили своє літерне письмо, що являло собою один із різновидів арамейського скоропису. В 7 столітті в Аравії утворилась арабська теократична держава, яка шляхом завоювань до середини 8 століття виросла у велику феодальну імперію — арабський халіфат, що до його складу, крім країн Арабського Сходу, входили Іран, Афганістан, частина Середньої Азії, Закавказзя та Північний-Захід Індії, країни Північної Африки і значна частина Піренейського півострова (Андалусія). Арабські феодали насаджували в завойованих країнах іслам і арабську мову. Частина завойованих ними країн була арабізована, інші зберегли свою культурну і мовну самостійність, проте арабська мова в цих країнах застосовувалась в науці, як латина в середньовічній Європі. Центрами арабської культури в різні часи були Дамаск, Багдад, Кордова , Каїр та інші міста. В 9—10 століттях, що характеризуються вченими як «епоха мусульманського Відродження», провідними центрами культури були Бухара і Хорезм.