У 1000 році на місці, яке сьогодні займає кам’яна твердиня, князь Володимир заснував дерев’яну фортецю для захисту західних земель Київської Русі. У 1069 році війська польського правителя Болеслава протягом півроку тримали в облозі фортецю, але поставити свої знамена на її вежах так і не зуміли. Через 80 років засновник Москви, князь Юрій Долгорукий, також на протязі шести місяців безуспішно намагався заволодіти укріпленням. В 1150 та в 1155 році Галицькі князі здійснили провальні спроби підкорити неприступну твердиню. В 1259 році стіни витримали штурм золотоординських військ. Але історія іноді робить круті повороти: у 1267 році Волинський князь Василько Романович за вимогою намісника Бурундая зніс мури.
Князь Любарт
Засновник замку, князь Любарт
На сьогоднішній день тільки стародавні літописи є свідченням того, що на місці кам’яних стін раніше були дерев’яні, які також успішно стримували ворога. В 1331 році син Литовського князя Любарт одружився на Агрипині, доньці правителя Галицько-Волинського князівства. Він прийняв православну віру та в 1340 році зійшов на княжий престол. Саме він наказав замість дерев’яних звести кам’яні стіни. 1340 рік вважається роком заснування Луцького Замку. Його будівництво велося з цегли. Крім того, на річці Стир була побудована дамба, що дозволило підняти рівень води навколо твердині. У 1366 році місто місто було захоплено польськими військами і з цього часу Луцьк стає не тільки постійною резиденцією князя, але й столицею князівства.
Надійність фортеці була добре відома в європейських країнах. Не дивно, що саме тут, у Верхньому Замку в Луцьку, був проведений з’їзд монархів 1429 року. Той з’їзд за сучасними мірками можна прирівняти до зустрічі G-8. 15 тисяч людей приїхали в Лучеськ (Луцьк) щоб обговорити найгостріші політичні, економічні проблеми.
Замок Любарта, як прозвали його місцеві жителі, витримає ще не один штурм та не одну облогу. Татари, поляки намагалися захопити Луцьк. Проте, з часом, через те, що гроші на утримання фортечних споруд розкрадалися чиновниками, замок, як оборонна споруда, прийшов в занепад. Це призвело до того, що в 1595 році військо Северина Наливайка захопило місто-фортецю, отримавши велику контрибуцію з городян.
Після цього остаточно втратив Луцький Замок свою фортифікаційну функцію. Тепер він служив лише для розміщення адміністрації та судів, яких налічувалося п’ять: гродський, земський, підкоморський, каптуровий та Луцький трибунал.
Средневековые города были окружены высокими стенами с башнями, а также глубокими ямами для защиты от нападения снаружи. В случае нападения горажане города состовляли военное ополчение. Стены ограничивали рост города, поэтому улицы делались крайне узкими, а верхние этажи домов нередко выступали над нижними. Узкие и кривые улицы городов были часто полутёмными, уличного освещения не существовало что делало купцов и бояр как и обычных людей легкой мешенью для воров и разбойников. Центральным местом в городе была обычно рыночная площадь, неподалёку от которой располагался городской собор . Мусор и нечистоты в городах обычно сбрасывали в реки или в близлежащие рвы, а то и вовсе на голову прохожим. В городах из за нечистот часто вспыхивали эпидемии, которые переносили как и тараканы с крысами, так и бродяги, часто бывали и пожары которые легко перекидывались с крыши на крышу и часто люди не успевали потушить и если город маленький сжигал добрую половину города .Основное население средневековых городов составляли ремесленники. Ими становились крестьяне, бежавшие от своих владельцев или уходившие в города на условиях выплаты владельцу оброка. Становясь горожанами, они постепенно освобождались от личной зависимости феодалу. Если бежавший в город крестьянин жил в нем в течение определенного срока, обычно — один год и один день, то он становился свободным. Лишь в дальнейшем в городах появились купцы. Хотя основная масса горожан занималась ремеслом и торговлей, многие жители города имели свои поля, пастбища и огороды вне городских стен, а отчасти и в черте города. Мелкий скот (козы, овцы и свиньи) нередко пасся прямо в городе, причём свиньи поедали мусор, остатки пищи и нечистоты, которые обычно выбрасывались прямо на улицу.
На IзI
Объяснение:
У 1000 році на місці, яке сьогодні займає кам’яна твердиня, князь Володимир заснував дерев’яну фортецю для захисту західних земель Київської Русі. У 1069 році війська польського правителя Болеслава протягом півроку тримали в облозі фортецю, але поставити свої знамена на її вежах так і не зуміли. Через 80 років засновник Москви, князь Юрій Долгорукий, також на протязі шести місяців безуспішно намагався заволодіти укріпленням. В 1150 та в 1155 році Галицькі князі здійснили провальні спроби підкорити неприступну твердиню. В 1259 році стіни витримали штурм золотоординських військ. Але історія іноді робить круті повороти: у 1267 році Волинський князь Василько Романович за вимогою намісника Бурундая зніс мури.
Князь Любарт
Засновник замку, князь Любарт
На сьогоднішній день тільки стародавні літописи є свідченням того, що на місці кам’яних стін раніше були дерев’яні, які також успішно стримували ворога. В 1331 році син Литовського князя Любарт одружився на Агрипині, доньці правителя Галицько-Волинського князівства. Він прийняв православну віру та в 1340 році зійшов на княжий престол. Саме він наказав замість дерев’яних звести кам’яні стіни. 1340 рік вважається роком заснування Луцького Замку. Його будівництво велося з цегли. Крім того, на річці Стир була побудована дамба, що дозволило підняти рівень води навколо твердині. У 1366 році місто місто було захоплено польськими військами і з цього часу Луцьк стає не тільки постійною резиденцією князя, але й столицею князівства.
Надійність фортеці була добре відома в європейських країнах. Не дивно, що саме тут, у Верхньому Замку в Луцьку, був проведений з’їзд монархів 1429 року. Той з’їзд за сучасними мірками можна прирівняти до зустрічі G-8. 15 тисяч людей приїхали в Лучеськ (Луцьк) щоб обговорити найгостріші політичні, економічні проблеми.
Замок Любарта, як прозвали його місцеві жителі, витримає ще не один штурм та не одну облогу. Татари, поляки намагалися захопити Луцьк. Проте, з часом, через те, що гроші на утримання фортечних споруд розкрадалися чиновниками, замок, як оборонна споруда, прийшов в занепад. Це призвело до того, що в 1595 році військо Северина Наливайка захопило місто-фортецю, отримавши велику контрибуцію з городян.
Після цього остаточно втратив Луцький Замок свою фортифікаційну функцію. Тепер він служив лише для розміщення адміністрації та судів, яких налічувалося п’ять: гродський, земський, підкоморський, каптуровий та Луцький трибунал.
Средневековые города были окружены высокими стенами с башнями, а также глубокими ямами для защиты от нападения снаружи. В случае нападения горажане города состовляли военное ополчение. Стены ограничивали рост города, поэтому улицы делались крайне узкими, а верхние этажи домов нередко выступали над нижними. Узкие и кривые улицы городов были часто полутёмными, уличного освещения не существовало что делало купцов и бояр как и обычных людей легкой мешенью для воров и разбойников. Центральным местом в городе была обычно рыночная площадь, неподалёку от которой располагался городской собор . Мусор и нечистоты в городах обычно сбрасывали в реки или в близлежащие рвы, а то и вовсе на голову прохожим. В городах из за нечистот часто вспыхивали эпидемии, которые переносили как и тараканы с крысами, так и бродяги, часто бывали и пожары которые легко перекидывались с крыши на крышу и часто люди не успевали потушить и если город маленький сжигал добрую половину города .Основное население средневековых городов составляли ремесленники. Ими становились крестьяне, бежавшие от своих владельцев или уходившие в города на условиях выплаты владельцу оброка. Становясь горожанами, они постепенно освобождались от личной зависимости феодалу. Если бежавший в город крестьянин жил в нем в течение определенного срока, обычно — один год и один день, то он становился свободным. Лишь в дальнейшем в городах появились купцы. Хотя основная масса горожан занималась ремеслом и торговлей, многие жители города имели свои поля, пастбища и огороды вне городских стен, а отчасти и в черте города. Мелкий скот (козы, овцы и свиньи) нередко пасся прямо в городе, причём свиньи поедали мусор, остатки пищи и нечистоты, которые обычно выбрасывались прямо на улицу.