переслідування і масове знищення євреїв і ромів у Німеччині під час Другої світової війни; систематичне переслідування і знищення європейських євреїв і циганів нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933 — 1945 років; геноцид єврейського народу в часи Другої світової війни, внаслідок якого загинуло до 6 мільйонів осіб.
Объяснение:
На відміну від голокостів минулих сторіч, під час нацистського Голокосту було знищено, доволі часто планомірно мільйони людей на великому географічному просторі. Для цієї мети було збудовано табори смерті в багатьох країнах Європи, де запроваджувалась система винищення.
Іншою властивою рисою Голокосту є використання расистських теорій та псевдонаукових теорій про неповноцінність чи недорозвиненість певних груп людей, які підлягали знищенню. Широко використовувалася також теорія т. зв. «соціального дарвінізму» — твердження, що винищування людей було продовженням Теорії Еволюції Дарвіна. Сильні народи чи раси згідно з цією теорією, нібито, природно прагнули знищити неповноцінних, які згідно з теорією еволюції мали зникнути й поступитись життєвим простором сильним расам.
Для здійснення Голокосту використовували ефективні та нові на той час методи знищення. До прикладу, нові види хімічних та механічних засобів вбивства, будували крематорії, використовувалися рахувальні машини з перфокартами для контролю над кількістю знищених тощо.[4]
Нацистський Голокост також відрізняється своєю жорстокістю. Існують численні приклади використання полонених для медичних експериментів, тортур тощо. Властивою рисою Голокосту є також терор проти всіх верств мирних мешканців і дітей також. У намаганні підтримувати «чистоту раси», терору та винищенню підлягали деякі види хворих, особи із психічними вадами та гомосексуали.
Когда в Аполлонию пришли вести об убийстве Цезаря, легионеры пообещали защищать Октавия от возможного покушения заговорщиков. Юноше даже предлагали возглавить расквартированные на Балканах легионы и вести их в Рим, чтобы отомстить за убийство Цезаря (последняя история могла быть придумана более поздними историками). Пребывавшие в Аполлонии друзья Октавия поддерживали экспедицию в Италию, но родители в письмах отговаривали его от эскалации напряжённости. Более того, позднее отчим даже призывал юношу отказаться от наследства Цезаря ради собственной безопасности. Как сообщает Николай Дамасский, в первые дни после убийства Цезаря многие опасались, что заговорщики начнут убивать и родственников диктатора. Тем не менее Октавий переправился в Италию, но без войск. По-видимому, отказ от использования армии был вызван отсутствием достоверной информации о происходящем в Риме. После того как ветераны армии диктатора в Италии с радостью встретили наследника (к этому времени о завещании диктатора узнали все), Октавий объявил о намерении принять наследство, после чего его именем стало «Гай Юлий Цезарь Октавиан». По пути в Рим Октавий задержался в Кампании, где советовался с опытными политиками — прежде всего, с Цицероном. Подробности их беседы неизвестны, но великий оратор в одном из писем написал, что Октавиан целиком предан ему. Как правило, предполагается, что Цицерон уже тогда задумал использовать неопытного Гая в борьбе со своим давним врагом Марком Антонием. В мае он прибыл в Рим.
переслідування і масове знищення євреїв і ромів у Німеччині під час Другої світової війни; систематичне переслідування і знищення європейських євреїв і циганів нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933 — 1945 років; геноцид єврейського народу в часи Другої світової війни, внаслідок якого загинуло до 6 мільйонів осіб.
Объяснение:
На відміну від голокостів минулих сторіч, під час нацистського Голокосту було знищено, доволі часто планомірно мільйони людей на великому географічному просторі. Для цієї мети було збудовано табори смерті в багатьох країнах Європи, де запроваджувалась система винищення.
Іншою властивою рисою Голокосту є використання расистських теорій та псевдонаукових теорій про неповноцінність чи недорозвиненість певних груп людей, які підлягали знищенню. Широко використовувалася також теорія т. зв. «соціального дарвінізму» — твердження, що винищування людей було продовженням Теорії Еволюції Дарвіна. Сильні народи чи раси згідно з цією теорією, нібито, природно прагнули знищити неповноцінних, які згідно з теорією еволюції мали зникнути й поступитись життєвим простором сильним расам.
Для здійснення Голокосту використовували ефективні та нові на той час методи знищення. До прикладу, нові види хімічних та механічних засобів вбивства, будували крематорії, використовувалися рахувальні машини з перфокартами для контролю над кількістю знищених тощо.[4]
Нацистський Голокост також відрізняється своєю жорстокістю. Існують численні приклади використання полонених для медичних експериментів, тортур тощо. Властивою рисою Голокосту є також терор проти всіх верств мирних мешканців і дітей також. У намаганні підтримувати «чистоту раси», терору та винищенню підлягали деякі види хворих, особи із психічними вадами та гомосексуали.
Когда в Аполлонию пришли вести об убийстве Цезаря, легионеры пообещали защищать Октавия от возможного покушения заговорщиков. Юноше даже предлагали возглавить расквартированные на Балканах легионы и вести их в Рим, чтобы отомстить за убийство Цезаря (последняя история могла быть придумана более поздними историками). Пребывавшие в Аполлонии друзья Октавия поддерживали экспедицию в Италию, но родители в письмах отговаривали его от эскалации напряжённости. Более того, позднее отчим даже призывал юношу отказаться от наследства Цезаря ради собственной безопасности. Как сообщает Николай Дамасский, в первые дни после убийства Цезаря многие опасались, что заговорщики начнут убивать и родственников диктатора. Тем не менее Октавий переправился в Италию, но без войск. По-видимому, отказ от использования армии был вызван отсутствием достоверной информации о происходящем в Риме. После того как ветераны армии диктатора в Италии с радостью встретили наследника (к этому времени о завещании диктатора узнали все), Октавий объявил о намерении принять наследство, после чего его именем стало «Гай Юлий Цезарь Октавиан». По пути в Рим Октавий задержался в Кампании, где советовался с опытными политиками — прежде всего, с Цицероном. Подробности их беседы неизвестны, но великий оратор в одном из писем написал, что Октавиан целиком предан ему. Как правило, предполагается, что Цицерон уже тогда задумал использовать неопытного Гая в борьбе со своим давним врагом Марком Антонием. В мае он прибыл в Рим.