Поміркуйте що дає підстави для пропонованого висновку.Наведіть кілька аргументів на його підтвердження або с Захоплена боротьбою за владу й повноваження,українська політична еліта не приділила достатньої уваги розвитку економіки і не змогла розвязати більшість надзвичайно складних проблем переходу до ринку.
Индустриальная эпоха - иллюстрация фантастической творческой мощи архаичных и иррациональных человеческих мотивов. Мотивов слепых, порой, откровенно деструктивных, но всё равно в итоге изменивших жизнь людей к лучшему. Романтика индустриализма была романтикой "прогресса ради прогресса", где люди - лишь средство для великого дела. Человек конструировал новый мир, не думая о себе. Это был период романтики мощностей и скоростей, романтики сил и масштабов. Машины воплотили древнюю мечту о волшебной силе, которая может покориться человеку.
А ещё... индустриальная эпоха научила нас летать. Летать быстрее любого ветра, летать выше любых птиц, летать в любую точку земли и даже за пределы атмосферы.Так ли важны были пресловутые политические свободы в эпоху, когда сбывались такие мечты? Так ли существенны были все эти земные проблемы на фоне грядущей звёздной судьбы человечества?Нет смысла отрицать: авиакосмическая отрасль во все времена активно обслуживала военные нужды. Но очевидно, что глубинные мотивы конструкторов выходили далеко за рамки этого. Не о войне и не об убийстве были их грёзы."Как же я не видал прежде этого высокого неба? И как я счастлив, что узнал его наконец. Да! Всё пустое, всё обман кроме этого бесконечного неба" Л. Толстой.
Да, мечты индустриальной эпохи были иррациональны и наивны. Но они совершили в умах людей удивительный переворот.Массы людей впервые допустили, что мир движется в сторону улучшения, а не ухудшения. И что прогресс может дать человеку не только бытовой комфорт, но и духовный рост.Мечта о "светлом будущем" сменила в людях тысячелетнюю тоску по "утраченному золотому веку". Образы грядущей звёздной эры затмили старые детские сказки и приблизились по значимости к религиозным переживаниям.Порой казалось, что будущее нельзя даже нарисовать. Оно было как чистый белый свет. Прекрасный, но пока недоступный нашему пониманию. И могли ли очередные "великие стройки" и гигантские машины приблизить человека к этому свету? Вот в чём был вопрос...
Правління Олега в Києві (882-912)
У той час, як Руська земля міцніла, на півночі східнослов'янські племена ворогували між собою. Це протистояння завершилося за новгородців князювати на Русь варяга Рюрика, який намагався силою підкорити племена. Після смерті у 879 р. Рюрика правління в Новгороді перейшло до його воєводи Олега, котрий був опікуном Рюрикового сина Ігоря. Так утвердилася династія Рюриковичів. Правив Олег від імені малого Ігоря, але фактично був повновладним князем. Очевидно, протистояння зі слов'янськими племенами набуло надзвичайної гостроти, тож Олег із княжим сином мусив піти з Новгорода.
У 882 р. він зі своєю дружиною спустився на човнах по Дніпру й оволодів Києвом, убивши тамтешнього князя Аскольда. Олег проголосив Київ своєю столицею. За його правління були об'єднані майже всі східні слов'яни, що стало вирішальним кроком на шляху створення держави Київська Русь. Влада Києва поширилася не тільки на полян, деревлян і сіверян, а й на ільменських (новгородських) словенів, кривичів, радимичів, білих хорватів, уличів, на неслов'янські племена чудь і мерю.
Князь Ігор (912-945)
Після смерті Олега київським князем став Ігор. Він продовжив політику свого попередника, спрямовану на посилення центральної влади та об'єднання племен. Вийшли з покори Києву деревляни, на яких Ігор пішов війною і наклав данину більшу, ніж раніше. Протягом трьох років князь боровся з уличами, але не підкорив їх.
За часів Ігоря біля південних кордонів Русі вперше з'явилися печеніги. У 915 р. вони уклали з Києвом мир і відійшли до Дунаю, однак уже 920 р. угоду було порушено. Візантія боялася посилення Русі й спрямувала проти русів печенігів.
У 941 р. Ігор, скориставшись тим, що Візантія вела війну з арабами, вирушив із військом на кораблях до Константинополя. Поблизу міста русів зустрів добре озброєний візантійський флот, що палив кораблі грецьким вогнем. Багато руських воїнів загинуло. Похід завершився поразкою. Проте 944 р. Ігор пішов на Константинополь удруге. Було укладено договір, який був для Русі вже не такий вигідний, як попередній: руські купці знову мали сплачувати Візантії мито. Ігор зобов'язувався не нападати на візантійські землі та не пропускати до візантійських володінь у Криму болгар.
У 944 р. Ігор здійснив також похід на Закавказзя. Руські війська взяли міста Дербент, Бердаа і з великою здобиччю повернулися додому.
Часті воєнні походи відривали від мирної праці чимало людей. Відшкодувати втрати князь сподівався шляхом укладення вигідних торгових угод із Візантією, а також за рахунок данини з підлеглих Києву земель. У листопаді, коли закінчувалися всі сільськогосподарські роботи, а річки та болота сковувала крига, князі відправлялися на полюддя, тобто круговий об'їзд у землі кривичів, сіверян, деревлян, дреговичів та інших слов'ян, які сплачували їм данину. Нерідко відбиралися не тільки надлишки продуктів, а й вкрай необхідне для сім'ї. Пробувши в цьому "кормлінні" всю зиму, князі у квітні, коли скресала крига на Дніпрі, поверталися до Києва.