Протягом 1743-1745 років Кирило Розумовський під іменем Івана Обидовського навчався в найкращих європейських університетах. У Берліні він проходив навчання у знаменитого математика Леонарда Ейлера, слухав лекції у Гданську, Кенігсберзі, Данцігу, побував у Франції, Італії, вивчаючи німецьку, французьку й латинську мови, географію, універсальну історію тощо.
Після цього, незважаючи на юний вік, він очолив Академію наук Російської імперії та керував нею цілих 52 роки, тобто аж до 1798 року.
В умовах абсолютистської Російської імперії на центральному майдані Глухова, за участю представників від усіх станів Лівобережної України, відбулися вибори нового гетьмана, у результаті яких правителем автономії став Кирило Розумовський (сам він в Глухів не приїхав). А 13 березня 1751 року російська імператриця вручила Розумовському владні гетьманські клейноди – булаву, прапор, бунчук, печатку та литаври. У Петербурзі за відносини з Українським гетьманатом стала відповідати Колегія іноземних справ Російської імперії. Однак у 1756 році українців знову перепідпорядкували Сенату.
Своє гетьманування Кирило Розумовський розпочав з того, що скасував різні обтяжливі збори з населення Лівобережної України. Він ліквідував митниці між Україною та Росією, що полегшило життя купців, але зменшило доходи до скарбниці Українського гетьманату. Великою пільгою для козацької старшини став гетьманський дозвіл на виробництво горілки.
Однією з найголовніших справ Розумовського на гетьманській посаді стало реформування судового устрою України. У той час на Лівобережній Україні діяв Генеральний суд на чолі з генеральним суддею, апеляції на рішення якого подавалися до Генеральної військової канцелярії та гетьмана. Нижчими ланками судочинства лишалися полкові й сотенні суди.

Українські козаки
Універсалом від 17 листопада 1760 року К. Розумовський запровадив новий порядок судочинства, згідно з яким Генеральний суд очолювали два генеральні судді, а до його складу входили вибрані від старшини представники кожного з 10 полків. Генеральний суд розглядав справи генеральної старшини, полковників, бунчукових і військових товаришів, канцеляристів та осіб, які перебували під особистою опікою гетьмана. Крім того, цей суд став органом нагляду за місцевими судами, найвищою апеляційною інстанцією, в зв’язку з чим Генеральну військову канцелярію було позбавлено судових функцій (17 лютого 1763 року).
Загалом судова реформа, здійснена К. Розумовським, відповідала інтересам козацької старшини.
После присоединения к Российской империи вплоть до конца XVIII века жители Прибалтики сохраняли право на использование немецкого языка в суде. Немецкие дворяне имели право занимать высокие должности.
Автономной была и Левобережная Украина. Здесь оставались собственные суд, войско и административное деление. Управляла украинскими землями казацкая верхушка. Зажиточные казаки скупали у крестьян земли и становились помещиками.
Объяснение:
Что касается восточных границ Российской империи, то в 1730 году хан Младшего казахского жуза установил дипломатические отношения с Анной Иоанновной с Казахские ханы присягнули Российской империи и обязывались охранять границы государства в обмен на защиту от башкир.
В 1734 году была создана Оренбургская экспедиция, чиновники этой экспедиции составляли географические карты, искали полезные ископаемые. Деятельность Оренбургской экспедиции повлияла на политику в отношении коренного населения. Происходили изъятия земель в пользу казны, местное самоуправление стало ограничиваться, вводился запрет на строительство мечетей.
Введение новых порядков стало вызывать сопротивления, т.к чиновники требовали подчинения от свободолюбивых народов.
Недовольства стали причиной Башкирских восстаний в 1735–1740. Повстанцы препятствовали поставке продовольствия. В ответ российские военные сжигали башкирские деревни, облагали людей новыми налогами.
Особенно жестокой была религиозная политика. В период правления Екатерины I и из страны массово высылались евреи, которые не хотели принимать православие.
Бала создана «Новокрещенская контора», которая занималась обращением в православие, удмуртов и марийцев. Иногда в деревни приезжали не только священники, но и солдаты. Людей насильно крестили и тем, кто добровольно принимал православие предоставляли льготы в виде освобождения от налогов.
Протягом 1743-1745 років Кирило Розумовський під іменем Івана Обидовського навчався в найкращих європейських університетах. У Берліні він проходив навчання у знаменитого математика Леонарда Ейлера, слухав лекції у Гданську, Кенігсберзі, Данцігу, побував у Франції, Італії, вивчаючи німецьку, французьку й латинську мови, географію, універсальну історію тощо.
Після цього, незважаючи на юний вік, він очолив Академію наук Російської імперії та керував нею цілих 52 роки, тобто аж до 1798 року.
В умовах абсолютистської Російської імперії на центральному майдані Глухова, за участю представників від усіх станів Лівобережної України, відбулися вибори нового гетьмана, у результаті яких правителем автономії став Кирило Розумовський (сам він в Глухів не приїхав). А 13 березня 1751 року російська імператриця вручила Розумовському владні гетьманські клейноди – булаву, прапор, бунчук, печатку та литаври. У Петербурзі за відносини з Українським гетьманатом стала відповідати Колегія іноземних справ Російської імперії. Однак у 1756 році українців знову перепідпорядкували Сенату.
Своє гетьманування Кирило Розумовський розпочав з того, що скасував різні обтяжливі збори з населення Лівобережної України. Він ліквідував митниці між Україною та Росією, що полегшило життя купців, але зменшило доходи до скарбниці Українського гетьманату. Великою пільгою для козацької старшини став гетьманський дозвіл на виробництво горілки.
Однією з найголовніших справ Розумовського на гетьманській посаді стало реформування судового устрою України. У той час на Лівобережній Україні діяв Генеральний суд на чолі з генеральним суддею, апеляції на рішення якого подавалися до Генеральної військової канцелярії та гетьмана. Нижчими ланками судочинства лишалися полкові й сотенні суди.

Українські козаки
Універсалом від 17 листопада 1760 року К. Розумовський запровадив новий порядок судочинства, згідно з яким Генеральний суд очолювали два генеральні судді, а до його складу входили вибрані від старшини представники кожного з 10 полків. Генеральний суд розглядав справи генеральної старшини, полковників, бунчукових і військових товаришів, канцеляристів та осіб, які перебували під особистою опікою гетьмана. Крім того, цей суд став органом нагляду за місцевими судами, найвищою апеляційною інстанцією, в зв’язку з чим Генеральну військову канцелярію було позбавлено судових функцій (17 лютого 1763 року).
Загалом судова реформа, здійснена К. Розумовським, відповідала інтересам козацької старшини.
После присоединения к Российской империи вплоть до конца XVIII века жители Прибалтики сохраняли право на использование немецкого языка в суде. Немецкие дворяне имели право занимать высокие должности.
Автономной была и Левобережная Украина. Здесь оставались собственные суд, войско и административное деление. Управляла украинскими землями казацкая верхушка. Зажиточные казаки скупали у крестьян земли и становились помещиками.
Объяснение:
Что касается восточных границ Российской империи, то в 1730 году хан Младшего казахского жуза установил дипломатические отношения с Анной Иоанновной с Казахские ханы присягнули Российской империи и обязывались охранять границы государства в обмен на защиту от башкир.
В 1734 году была создана Оренбургская экспедиция, чиновники этой экспедиции составляли географические карты, искали полезные ископаемые. Деятельность Оренбургской экспедиции повлияла на политику в отношении коренного населения. Происходили изъятия земель в пользу казны, местное самоуправление стало ограничиваться, вводился запрет на строительство мечетей.
Введение новых порядков стало вызывать сопротивления, т.к чиновники требовали подчинения от свободолюбивых народов.
Недовольства стали причиной Башкирских восстаний в 1735–1740. Повстанцы препятствовали поставке продовольствия. В ответ российские военные сжигали башкирские деревни, облагали людей новыми налогами.
Особенно жестокой была религиозная политика. В период правления Екатерины I и из страны массово высылались евреи, которые не хотели принимать православие.
Бала создана «Новокрещенская контора», которая занималась обращением в православие, удмуртов и марийцев. Иногда в деревни приезжали не только священники, но и солдаты. Людей насильно крестили и тем, кто добровольно принимал православие предоставляли льготы в виде освобождения от налогов.