Практичне заняття «Середньовічний світ Західної Європи» 1)Із листа єпископа Шартрського герцогу Аквітанії
про взаємні обов’язки васала й сеньйора
Хто дає присягу у вірності своєму сеньйору, завжди має пам’ятати про шість таких (обов’язків): не завдавати шкоди тілу сеньйора, не видавати його таємниць і не знищувати його укріплень… не перешкоджати праву суду і всьому іншому, що торкається його становища і прав… не завдавати шкоди його володінням, не перешкоджати йому досягати того, що він легко може отримати, а також не робити для нього неможливим те, що насправді можливе. Якщо вірний (васал) утримається від цієї шкоди, як цього вимагає справедливість, то і (тоді) не заслуговує феода, тому що недостатньо не чинити поганого, необхідно робити добре. Окрім цього, щоб, виконуючи згадані шість (обов’язків), радив і допомагав своєму сеньйору без обману, якщо хоче бути нагороджений феодом, а також завжди був вірний своїй присязі. І сеньйор в усьому має чинити так само щодо свого вірного (васала).
1. Які шість обов’язків васала щодо свого сеньйора наводить автор джерела? 2. Що необхідно було для того, щоб васал отримав феод від свого сеньйора?
2)Із твору Цезаря Гейстербахського «Діалог про дива» (XIII ст.)
Жив у Саксонії рицар на ім’я Лудолф. Це був справжній тиран. Одного разу він скакав дорогою верхи, одягнений у нове пурпурне вбрання, і зустрів селянина, що їхав у своєму візку. Багнюка, яка бризнула з-під коліс його візка, забруднила одяг Рудольфа, і тоді цей сповнений пихи рицар обурено вихопив меч і відрубав селянину ногу.
Яку інформацію про становище рицарів у середньовічній Західній Європі можна отримати із джерела?
3)Зі статуту Святого Бенедикта про чернече життя
…Особливо рішуче необхідно викорінювати з монастиря прагнення власності, щоб ніхто не мав права нічого дати або взяти, не мав нічого власного — речей, книжок, дошок, грифелів, абсолютно нічого: тому що ніхто з братів уже не має у своїй власності ані свого тіла, ані своєї волі.
Вважаю, що достатньо буде пропонувати дві страви на всіх трапезах, а якщо вдасться здобути фрукти або овочі, то давати їх як третю страву. Від м’яса тварин усі мають утримуватися, окрім хворих.
Монастир необхідно організувати, щоб усе необхідне — вода, млин, сад, пекарня, різноманітні майстерні — були на монастирській території, щоб ченці не мали необхідності виходити за його стіни, тому що це не дуже корисно для їх душ…
Яких правил, відповідно до джерела, мали дотримуватися середньовічні ченці в Західній Європі?
Пути возникновения:
объединение в одной мастерской ремесленников различных специальностей, благодаря чему продукт вплоть до его окончательного изготовления производился в одном месте.объединение в общей мастерской ремесленников одной и той же специальности, каждый из которых выполнял непрерывно одну и ту же отдельную операцию.В промышленности произошла резкая переориентация с мелких крестьянских и ремесленных хозяйств на мануфактуры. При Петре 1 было основано не менее 200 новых мануфактур, он всячески поощрял их создание.Так как строительство флота требовало специалистов разных специальностей для создания одного корабля.+ масштабы производства, например корабли
+ количество изготовляемой продукции увеличилось
+ качество, так как каждый профессионально делал ту часть работы, которую умел.
+ дополнительные рабочие места, появление новых специальностей
Хотя все это относительно, так как в России на мануфактура работали, как правило, крепостные почти за бесплатно, условия труда были тяжелые, техника безопасности не соблюдалась и качество тоже страдало.Но в любом случае мануфактура - это шаг вперед в развитии производства.
Статья 1 основных законов государства гласила: «Император всероссийский есть монарх самодержавный и неограниченный. Повиноваться его власти Не токмо за страх, но и за совесть сам Бог повелевает». Такой тип государственной власти подразумевал ее собственную независимость от каких-либо иных государственных учреждений, например парламента. Самодержавная монархия имела религиозно-православное освещение: монарх считался «помазанником Божьим». Право издавать законы принадлежало только монарху.
Монархия в России считалась наследственной, по началу первородства с предпочтением мужского пола женскому (по Указу императора Павла I).
Для большинства подданных самодержавная власть представлялась привычной и стабильной формой правления. Такое отношение к монархии укоренилось среди православной части населения еще и потому, что царь являлся и главой Русской православной церкви, непосредственно назначавшей высших церковных иерархов.