Целью данной работы является исследование внешнеполитической истории Золотой Орды, на протяжении 1242-1380 –е гг., которая связана не только с военными действиями, но и с установлением дипломатических отношений с Русью, Египтом. Также в работе исследуются истории войн с Хулагуидским Ираном, на Востоке. Золотая Орда была одним из крупнейших государств средневековья,владения, которой находилось в Европе и Азии. Ее военная мощь и влияние постоянно держала в напряжении всех соседей и очень долгое время никем не оспаривалась. Монархи даже отдаленных стран стремились завязать с ней дружественные отношения и всеми силами их поддерживать. Наиболеепредприимчивые купцы преодолевали огромные расстояния, чтобы попасть в ее столицу, которая по праву слыла крупнейшей торговой базой между Востоком и Западом. По всему миру путешественники и торговые караваны передавали правдивые рассказы и невероятные легенды о народах, населявших Золотую Орду, об их своеобразных обычаях и кочевой жизни, о богатстве и мощи правивших здесь ханов, бесчисленных стадах скота и бескрайних степях, где можно было неделями не встретить ни одного человека. Правдивые и вымышленные рассказы об огромном государстве кочевников продолжали свое существование и после его исчезновения. В настоящее время интерес к данному вопросу не ослабел, история Золотой Орды постоянно изучается во многих странах. Но до сих пор в оценке многих социально-политических сторон жизни и истории Золотой Орды встречаются самые противоположные мнения. Кроме того, сегодня в научных работах и учебной литературе, да и просто в самом распространенном восприятии истории существует целый ряд заблуждений или утвердившихся стереотипов, связанных с Золотой Ордой. Это относится к ее территории и границам, названию государства, наличию городов, развитости культуры, соотношению понятий «монголы» и «татары», а также к некоторым другим моментам политической истории и т. д.
Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького між Ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького, і між генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами утверджені обома сторонами вільним голосуванням і Ясновельможного гетьмана урочистою присягою підтверджені року від Різдва Христового 1710, Квітня 5, при Бендерах.
Староукраїнською книжною мовою назва звучить:
Договоры и Постановлεnѧ Правъ и волностεй войсковыхъ мεжи Яснε вεлможнымъ εго милостю паномъ Филиппомъ Орликомъ новоизбраннымъ Войска Zапорожского гεтманомъ, и мεжи εнεральними особами, полковниками и тымъ жε Войскомъ Zапорожскимъ сполною з обоихъ сторонъ обрадою утвεржεnnыε и при волной εлεкції формалною присягою ωт того жъ Яснε вεлможного гεтмана потверженnые року ωт Рождεства Христова αψί, м[εся]ца априля дня ε..
Сучасна поширена назва «Конституція» походить від дослівного перекладу латинської назви оригінального документу:
Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis (Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького).
Історія створення
Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від московської армії. Тут, не витримавши великих потрясінь року, помер Іван Мазепа. Найімовірнішим наступником був близький до гетьмана генеральний писар — Пилип Орлик. При його обранні на раді старшин було прийнято документ, що визначав права і обов'язки гетьмана. Так як попередні документи такого призначення попередніх виборів не збереглися, а цей документ супроводив вибори гетьмана декілька століть і є звичаєвим правом «Країни Козаків — України», то Договір-Конституція Пилипа Орлика є офіційно визнаною першою козацькою, українською Конституцією.
Целью данной работы является исследование внешнеполитической истории Золотой Орды, на протяжении 1242-1380 –е гг., которая связана не только с военными действиями, но и с установлением дипломатических отношений с Русью, Египтом. Также в работе исследуются истории войн с Хулагуидским Ираном, на Востоке. Золотая Орда была одним из крупнейших государств средневековья,владения, которой находилось в Европе и Азии. Ее военная мощь и влияние постоянно держала в напряжении всех соседей и очень долгое время никем не оспаривалась. Монархи даже отдаленных стран стремились завязать с ней дружественные отношения и всеми силами их поддерживать. Наиболеепредприимчивые купцы преодолевали огромные расстояния, чтобы попасть в ее столицу, которая по праву слыла крупнейшей торговой базой между Востоком и Западом. По всему миру путешественники и торговые караваны передавали правдивые рассказы и невероятные легенды о народах, населявших Золотую Орду, об их своеобразных обычаях и кочевой жизни, о богатстве и мощи правивших здесь ханов, бесчисленных стадах скота и бескрайних степях, где можно было неделями не встретить ни одного человека. Правдивые и вымышленные рассказы об огромном государстве кочевников продолжали свое существование и после его исчезновения. В настоящее время интерес к данному вопросу не ослабел, история Золотой Орды постоянно изучается во многих странах. Но до сих пор в оценке многих социально-политических сторон жизни и истории Золотой Орды встречаются самые противоположные мнения. Кроме того, сегодня в научных работах и учебной литературе, да и просто в самом распространенном восприятии истории существует целый ряд заблуждений или утвердившихся стереотипов, связанных с Золотой Ордой. Это относится к ее территории и границам, названию государства, наличию городов, развитости культуры, соотношению понятий «монголы» и «татары», а также к некоторым другим моментам политической истории и т. д.
Назва
Повна назва документа:
Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького між Ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького, і між генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами утверджені обома сторонами вільним голосуванням і Ясновельможного гетьмана урочистою присягою підтверджені року від Різдва Христового 1710, Квітня 5, при Бендерах.
Староукраїнською книжною мовою назва звучить:
Договоры и Постановлεnѧ Правъ и волностεй войсковыхъ мεжи Яснε вεлможнымъ εго милостю паномъ Филиппомъ Орликомъ новоизбраннымъ Войска Zапорожского гεтманомъ, и мεжи εнεральними особами, полковниками и тымъ жε Войскомъ Zапорожскимъ сполною з обоихъ сторонъ обрадою утвεржεnnыε и при волной εлεкції формалною присягою ωт того жъ Яснε вεлможного гεтмана потверженnые року ωт Рождεства Христова αψί, м[εся]ца априля дня ε..
Сучасна поширена назва «Конституція» походить від дослівного перекладу латинської назви оригінального документу:
Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis (Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького).
Історія створення
Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від московської армії. Тут, не витримавши великих потрясінь року, помер Іван Мазепа. Найімовірнішим наступником був близький до гетьмана генеральний писар — Пилип Орлик. При його обранні на раді старшин було прийнято документ, що визначав права і обов'язки гетьмана. Так як попередні документи такого призначення попередніх виборів не збереглися, а цей документ супроводив вибори гетьмана декілька століть і є звичаєвим правом «Країни Козаків — України», то Договір-Конституція Пилипа Орлика є офіційно визнаною першою козацькою, українською Конституцією.
Объяснение: