Все политические события, которые привели к краху монархии и созданию республики во Франции в конце 18-го века, называются французской революцией.
• В результате французской революции, которая началась в результате рейда Бастилии, король Луи 16 был свергнут и казнен вместе со своей семьей.
• Кроме того, тысячи людей, которые считались антиреволюционерами (от 16 000 до 40 000 человек), также были казнены в этот период.
• В хаосе, созданном Французской революцией, Наполеон Бонапарт пришел к власти в 1799 году и официально положил конец Французской революции.
Объяснение:
Однако последствия революции продолжались в течение многих лет как во Франции, так и во всем мире и привели к новой эре в мировой истории.
• С Французской революцией в результате социальных, экономических и интеллектуальных изменений, которые начались в европейских обществах в течение многих лет, во Франции;
• Абсолютная монархия разрушена,
• была создана республика,
• авторитет церкви сильно ослаблен и
• Феодальная социальная структура в значительной степени исчезла, и появился подход к централизованному управлению.
• После Французской революции Монтескье принял принцип разделения властей. В этом направлении была принята Лимская декларация прав человека и гражданина, и идеи Просвещения, которые защищали разум в борьбе с традиций, и принципы Просвещения, такие как секуляризм, индивидуализм и свобода.
• Декларация прав человека и граждан;
• Равенство людей по рождению,
• Никто не может быть исключен или осужден за свои религиозные убеждения,
• Абсолютный суверенитет принадлежит нации и не может быть собран в руках человека или группы,
• Власть не может считаться законной без одобрения нации, и
У Київській Русі існували такі види покарань віддання на поталу та віра. Відшкодування нанесених збитків здійснювалось за до різноманітних штрафів: головництво, урок, повернення крадених речей. Віддання на поталу («поток і розграблення») було вищою мірою покарання за Руською правдою. Злочинця та його сім'ю виганяли з общини, а майно конфісковували на користь общини (пізніше — на користь князя). З часом під відданням на поталу стали розуміти фізичну розправу і конфіскацію майна. Це покарання призначали лише у трьох випадках: за вбивство під час розбою, крадіжку коней та підпал. Наступним за тяжкістю видом покарання була вира — штраф, який призначався лише за вбивство[3]. Вира була грошовим стягненням, яке йшло на користь князя. Найбільш поширений розмір вири — 40 гривень. Це був дуже великий штраф. За цю суму можна було купити 20 корів або 200 баранів. Рядовий общинник, який присуджувався до уплати віри, потрапляв у тяжке становище. Виходом для таких людей був інститут дикої вири — штраф, який платила община сама або разом з правопорушником. За завдання каліцтва, важких тілесних ушкоджень призначалося полувир'я — 20 гривень.
Решта злочинів каралися «продажем», під яким розуміли штраф у розмірі від 1 до 12 гривень. «Продаж» надходив до князівської казни, а потерплий отримував «урок» — грошове відшкодування за завдані йому збитки. Родичі вбитого отримували грошове відшкодування, яке мало назву головництво. Більшість дослідників приходять до висновку, що головництво стягувалось в тому ж розмірі, що і вира.
Все политические события, которые привели к краху монархии и созданию республики во Франции в конце 18-го века, называются французской революцией.
• В результате французской революции, которая началась в результате рейда Бастилии, король Луи 16 был свергнут и казнен вместе со своей семьей.
• Кроме того, тысячи людей, которые считались антиреволюционерами (от 16 000 до 40 000 человек), также были казнены в этот период.
• В хаосе, созданном Французской революцией, Наполеон Бонапарт пришел к власти в 1799 году и официально положил конец Французской революции.
Объяснение:
Однако последствия революции продолжались в течение многих лет как во Франции, так и во всем мире и привели к новой эре в мировой истории.
• С Французской революцией в результате социальных, экономических и интеллектуальных изменений, которые начались в европейских обществах в течение многих лет, во Франции;
• Абсолютная монархия разрушена,
• была создана республика,
• авторитет церкви сильно ослаблен и
• Феодальная социальная структура в значительной степени исчезла, и появился подход к централизованному управлению.
• После Французской революции Монтескье принял принцип разделения властей. В этом направлении была принята Лимская декларация прав человека и гражданина, и идеи Просвещения, которые защищали разум в борьбе с традиций, и принципы Просвещения, такие как секуляризм, индивидуализм и свобода.
• Декларация прав человека и граждан;
• Равенство людей по рождению,
• Никто не может быть исключен или осужден за свои религиозные убеждения,
• Абсолютный суверенитет принадлежит нации и не может быть собран в руках человека или группы,
• Власть не может считаться законной без одобрения нации, и
• губернаторы несут ответственность перед нацией.
У Київській Русі існували такі види покарань віддання на поталу та віра. Відшкодування нанесених збитків здійснювалось за до різноманітних штрафів: головництво, урок, повернення крадених речей. Віддання на поталу («поток і розграблення») було вищою мірою покарання за Руською правдою. Злочинця та його сім'ю виганяли з общини, а майно конфісковували на користь общини (пізніше — на користь князя). З часом під відданням на поталу стали розуміти фізичну розправу і конфіскацію майна. Це покарання призначали лише у трьох випадках: за вбивство під час розбою, крадіжку коней та підпал. Наступним за тяжкістю видом покарання була вира — штраф, який призначався лише за вбивство[3]. Вира була грошовим стягненням, яке йшло на користь князя. Найбільш поширений розмір вири — 40 гривень. Це був дуже великий штраф. За цю суму можна було купити 20 корів або 200 баранів. Рядовий общинник, який присуджувався до уплати віри, потрапляв у тяжке становище. Виходом для таких людей був інститут дикої вири — штраф, який платила община сама або разом з правопорушником. За завдання каліцтва, важких тілесних ушкоджень призначалося полувир'я — 20 гривень.
Решта злочинів каралися «продажем», під яким розуміли штраф у розмірі від 1 до 12 гривень. «Продаж» надходив до князівської казни, а потерплий отримував «урок» — грошове відшкодування за завдані йому збитки. Родичі вбитого отримували грошове відшкодування, яке мало назву головництво. Більшість дослідників приходять до висновку, що головництво стягувалось в тому ж розмірі, що і вира.