Про формування населення якого регіону йдеться в уривку з історичного Джерела:
«Наші діди, батьки, брати і родичі, і ми самі поприходили з різних гетьманських і задніпрянських
Мість Україну на закликання белгородських та курських воєвод, котрі запевняли нас царським
СЛОВОМ не відбирати від нас наших вольностей. Вони веліли селитися нам, щоб ми захистили
собою московські українські міста по Белгородській лінії в диких степах на татарських
займищах»?
А)Лівобережної України
Б)Правобережної України
В)Південної України
Г)Слобідської України​

Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР; популярна назва - есери) - українська політична партія. Як всеукраїнська політична організація УПСР організувалась у квітні 1917 внаслідок об'єднання окремих гуртків і груп есерів, котрі існували в Україні з 1905. До керівництва партії входила переважно студентська молодь, зокрема, М. Ковалевський, Л. Ковалів, В. Залізняк, О. Севрюк, П. Христюк, М. Шраг. Тісно співпрацював з партією М.Грушевський. У програмі УПСР поєднувались національні інтереси з ідеями ліберального народництва. Партія з перших кроків діяльності висувала ідею національно-територіальної автономії України, стояла на грунті безкласовості української нації, націоналізації великих земельних володінь, популяризувала принципи дрібноселянського господарювння. У соціальній стратегії орієнтувалася на селянство та солдатські маси. Визначальним питанням революційних перетворень партія вважала національне питання, а своєю кінцевою метою ставила завдання побудови Української незалежної самостійної держави. У своїй діяльності серед селянства спиралась на “Селянську спілку”, що забезпечило їй належне організаційне зміцнення і відповідну соціальну базу. У листопаді 1917 в рядах партії налічувалось 75 тис. чол. Друковані органи: щотижнева газета “Народна воля” і тижневик “Боротьба”.

Я расскажу вам, друзья  о том, что заставило меня перебраться сюда, где живут племена скифов, чья речь непонятна нам и чьи повадки грубые, совсем не такие как у элинов. Отец оставил мне свой клочок земли, но на нём ничего не хотело расти, никаких ремёсел я не знал и мне пришлось задуматься о том, как же прокормить свою семью и оставить детям хоть что-нибудь в наследство. Однажды такие , как я приняли решение обратиться к оракулу и спросить его о том, где нам образовать колонию. Оракул точно указал нам то место, куда мы должны были направить свои корабли. Нас снарядили в дорогу и мы отплыли. Приплыв к указанному месту, мы обнаружили, что там есть много плодородной земли , а неподалёку паслись табуны скифов. А раз неподалёку протекала ещё река, решено было основать колонию. Каждый из нас получил землю, которую стал возделывать. Сейчас я собираю немало пшеницы и продаю её купцам, которые продают её у нас на родине, в Афинах. Очень часто мы собираем народное собрание, на котором решаем многие спорные и важные вопросы. Я не жалею о том, что я переехал сюда. Здесь я разбогател, построил дом,в амбарах много зерна. Меня уважают, здесь в колонии, я нашёл своё счастье. Здешние племена научились многому от нас, наша культура действует и на эти дикие народы, которые тоже знакомятся с нею. У нас есть и свои ремесленники, мы собираемся послать своего атлета и на олимпийские игры и тоже хотим прославить наш город.