Прочитай уривок з джерела та дай відповіді на питання. Уривок із книги А. Мельника «Боротьба за українську державність (XVII ст.)»

В Україні в період Руїни існувало два підходи до вирішення питання про майбутнє Гетьманщини. Перший має чітко державницький характер. Його яскравим виразником був гетьман П. Дорошенко. Цей підхід характеризується бажанням української старшини будувати незалежну українську державу. Характерною рисою такого підходу є участь у вирішенні долі України козацької старшини спільно з частиною духовенства.

Другий підхід має станово-автономістський характер, представником якого є гетьман Д. Многогрішний. Цей підхід характеризується намаганням української старшини Лівобережжя зберегти козацькі вольності та привілеї, спираючись на станову традицію українського козацтва, домогтися автономії, тобто входження України до складу іншої держави. Така ситуація дає нам підстави говорити про наявність кризи державницької ідеї на Лівобережжі.

На які два підходи щодо вирішення питання про майбутнє Гетьманщини вказує автор?

.

Объяснение:

Чорне духовенство- монахи і вищі представники церкви, дали обітницю безшлюбності і прийняли чернецтво. А хто з них ближче до Бога, парафіяльний священик з дружиною і дітьми або високий чин, якого вважають святим отцем, так це той, хто вірить в нього всією душею, дотримується заповідей і творить добро.

Феодальная раздро́бленность — период ослабления центральной власти в феодальных государствах в силу разной по своей продолжительности и эффекту децентрализации, обусловленной усилением крупных феодалов в условиях сеньориальной организации труда и воинской повинности.

дракар - довгий вузький дерев'яний човен вікінгів з високо заломленим носом і кормою.

Григорий VII – знаменитый средневековый папа (1073-1085), величайший борец за первенство духовной власти над светской. До восшествия на папский престол он носил имя Гильдебранд, воспитывался в Риме и сопровождал в изгнание папу Григория VI, у которого был капелланом, а после его смерти, как говорят, жил в монастыре Клюни.

вот

Объяснение:

ЗЕМЕ́ЛЬНО-ВО́ДНЫЕ РЕФО́РМЫ, пре­об­ра­зо­ва­ния в Ср. Азии и Ка­зах­ста­не, на­прав­лен­ные на пе­ре­дел зе­мель­но-вод­ных ре­сур­сов. Про­ве­де­ны в 1921–22 в Тур­ке­стан­ской АССР и Кир­гиз­ской (с 1925 Ка­зак­ская) АССР, а в 1925–29, по­сле на­цио­наль­но-го­су­дар­ст­вен­но­го раз­ме­же­ва­ния сов. рес­пуб­лик в Сред­ней Азии, – во всех вновь об­ра­зо­ван­ных рес­пуб­ли­ках и Ка­зак­ской АССР (в по­след­ней пе­ре­де­лу под­верг­лись так­же ско­то­водч. хо­зяй­ст­ва). В 1921–22 ко­рен­но­му на­се­ле­нию пе­ре­да­на часть зе­мель, пре­дос­тав­лен­ных ра­нее рос. ад­ми­ни­ст­ра­ци­ей Си­бир­ско­му и Ураль­ско­му ка­зачь­им вой­скам, а так­же кон­фи­ско­ван­ные хо­зяй­ст­ва пе­ре­се­лен­цев из Ев­роп. Рос­сии, про­жи­вав­ших в Се­ми­ре­чье и др. пло­до­род­ных рай­онах. Зем­ли ко­рен­но­го на­се­ле­ния, в т. ч. и круп­ные вла­де­ния, пе­ре­де­лу не под­вер­га­лись. В Тур­ке­стан­ской АССР изъ­я­то 254 тыс. га зем­ли, в Ка­зах­ста­не – св. 470 тыс. га. Кон­фи­ска­ция и пе­ре­рас­пре­де­ле­ние зем­ли и иму­ще­ст­ва про­хо­ди­ли при под­держ­ке спе­ци­аль­но соз­дан­ных сою­зов дех­кан и бат­ра­ков – «Кош­чи», по сво­ему на­зна­че­нию они бы­ли ана­ло­гич­ны ко­ми­те­там бед­но­ты в 1918 в РСФСР.

В 1925–29 в ср.-ази­ат. рес­пуб­ли­ках кон­фи­ско­ва­ны по­лив­ные зем­ли, пре­вы­шав­шие ус­та­нов­лен­ную тру­до­вую нор­му, а так­же зем­ли, при­над­ле­жав­шие ли­цам, имев­шим гл. ис­точ­ни­ком до­хо­дов тор­гов­лю или ис­поль­зо­ва­ние на­ём­но­го тру­да. В ре­зуль­та­те в Ср. Азии ли­к­ви­ди­ро­ва­но 6,8 тыс. хо­зяйств, «из­лиш­ки» кон­фи­ско­ва­ны у 37,8 тыс. хо­зяйств за­жи­точ­ных кре­сть­ян; все­го изъ­я­то и пе­ре­рас­пре­де­ле­но ме­ж­ду 123,4 тыс. дех­кан­ских хо­зяйств 307,2 тыс. га зем­ли. Рас­пре­де­ле­ние во­ды бы­ло пе­ре­да­но гос. ор­га­нам и по­став­ле­но в за­ви­си­мость от поль­зо­ва­ния оро­шае­мой зем­лёй. В Ка­зак­ской АССР кон­фи­ско­ва­но и пе­ре­рас­пре­де­ле­но ок. 2,6 млн. га се­но­кос­ной и па­хот­ной зем­ли, кро­ме то­го, кон­фис­ка­ции и пе­ре­рас­пре­де­ле­нию под­верг­ся так­же скот, при­над­ле­жав­ший круп­ным ско­то­водч. хо­зяй­ст­вам (вы­зва­ло его мас­со­вый убой и ук­ры­ва­тель­ст­во). Та­ким хо­зяй­ст­вам ос­тав­ля­лось в соб­ст­вен­ность по 5 го­лов ско­та на ка­ж­до­го чле­на се­мьи (но все­го не бо­лее оп­ре­де­лён­но­го ко­ли­че­ст­ва в за­ви­си­мо­сти от рай­она и спо­со­ба ве­де­ния хо­зяй­ст­ва – ко­че­во­го, по­лу­ко­че­во­го и осед­ло­го). Все­го в Ка­зах­ста­не ли­к­ви­ди­ро­ва­но 696 круп­ных хо­зяйств, вла­дев­ших 145 тыс. го­лов ско­та. З.-в. р., с од­ной сто­ро­ны, вы­зва­ли ост­рую со­ци­аль­ную на­пря­жён­ность (в т. ч. за счёт ра­зо­ре­ния пе­ре­се­лен­цев из Ев­роп. Рос­сии) и со­про­во­ж­да­лись рез­кой ак­ти­ви­за­ци­ей бас­ма­че­ст­ва, с дру­гой – они ук­ре­пи­ли по­зи­ции сов. вла­сти сре­ди б. ч. ко­рен­но­го на­се­ле­ния. Вско­ре по­сле за­вер­ше­ния З.-в. р. в рес­пуб­ли­ках Ср. Азии и Ка­зах­ста­не, как и в др. рес­пуб­ли­ках СССР, бы­ла про­ве­де­на сплош­ная