Прочитайте фрагмент історичного джерела. »» 1. Як автор документа поясню-
вав причини переселення українських селян у степові землі Сірого Клину?
» 2. У чому полягала суть переселенської політики російського уряду?
З розповіді землеміра М. Бондаренка про українських переселенців Сірого Клину: «Сам Омськ
виглядає як московське місто, але базар і ярмарок балакають українською мовою... Бажання мос-
ковського уряду "розпорошити" українців і розчинити їх поміж росіянами розбилось почасти об
небажання росіян селитися в степах. Коли прийде українець місце під оселю, його запи-
тують: "А куди б ти хотів переселитись?" - "Та так, щоб хліб можна їсти", - відповідав українець. Коли
ж росіянину поставити подібне питання, той почне вимагати, щоб і ліс був, і вода, та й від міста
близько або від залізниці...
Розраховував московський уряд також на білорусинів як на обрусителів. Хоч план уряду з Пе-
тербурга не виконувався, як правило, але був виняток, де справді населяли село по плану. Люд-
ність такого села за національностями виглядала так: 40 % українців, 30 % росіян і 30 % білору-
синів. 30 % росіян і 30 % білорусинів створять більшість, але на практиці вийшло інакше, бо
білорусини відразу ставали на бік українців. Вони й старались як у мові, так і у всьому іншому бути
подібними на справжніх українців. Селився кожен коло своїх земляків, і вже по зовнішньому
вигляду можна було пізнати, хто яку частину села населяв, причому білорусини селилися разом
з українцями, обмазували свої хати білою глиною й ходили до спільних колодязів з журавлями по
воду...
Про місцевість на південь від залізниці — Акмолинська область, Семипалатинська й ін. та й про
Зелений Клин можна з певністю сказати, що якби туди привезли сонного чоловіка й коли б він
прокинувся десь в середині, скажімо, Акмолінської області, то він би думав, що знаходиться
в Україні, і якби його щось і вразило, то лише заможність селян, хліборобські машини по дворах
та великі відстані від села до села. Зрештою Україну скопійовано точно...»
Прочитайте фрагмент історичного джерела
і 1
4.
1 Восстановление Россией своего статуса на Черном море и Кавказе.
2 Поражение Сербии в войне с Турцией 1876 г. могло невыгодно для России сказаться на расстановке сил не Балканах.
3 Жестокое подавление Турцией Болгарского и Боснийского восстаний. Россия провозглашала себя защитницей православных славян. И не могла не вмешаться.
Ход войны.
Весной 1877 года состоялось сражение в Закавказье, в результате которого русскими была захвачена крепость Баязет и Ардаган. А осенью в окрестностях Карса состоялось решающая битва и основной пункт сосредоточия турецкой обороны Авлияр был разбит и русская армия (значительно изменившаяся после военных реформ Александра 2) двинулась к Эрзуруму.
В июне 1877 года русское войско, численностью 185 тысяч человек во главе с братом царя Николаем перешла начала переход через Дунай и пошла в наступление против турецкой армии, состоявшей из 160 тысяч человек, находившихся на территории Болгарии. Сражение с турецкой армией состоялось при переходе Шипкинского перевала. На протяжении двух дней велась жестокая борьба, которая завершилась победой русских. Но уже 7 июля, по пути к Константинополю, русский народ столкнулся с серьезным сопротивлением турок, занявших крепость Плевну и не желающих ее покидать. После двух попыток русские бросили эту затею и приостановили движение через Балканы, заняв позицию на Шипке.
И только к концу ноября ситуация изменилась в пользу русского народа. Ослабленные войска турок сдались, и русская армия продолжила путь, побеждая в сражениях и уже в январе 1878 года вступила в Андрианополь. В результате сильного натиска русской армии турки подались в отступление.
Итог.
Сан-Стефанский мир, Берлинский договор.