. Прочитайте предложенный текст и, используя свои знания из курса истории, ответьте на вопросы(7) В 1865 году приказом военного министра была образована Туркестанская область. Она стала подчиняться оренбургрскому генерал – губернатору. В 1867 году был издан указ об образовании Туркестанского генерал – губернаторства.
Военные действия царских войск на территории Старшего жуза и части Младшего жуза привели к полному присоединению Казахстана к Российской империи. В ходе ее военных акций казахи были освобождены от гнета среднеазиатских ханств. В то же время началась экспансия России в Семиречье и на юг Казахстана. Один гнет сменился другим.
Для того чтобы управлять огромным регионом , царское правительство перебрасывало сюда новые дополнительные воинские части. Были увеличены налоги , введены новые повинности.
Военные действия царизма привели к разрушению городских строений , памятников мировой культуры.
Взятием Туркестана и Шымкента были соединены оренбургская и сибирская линии. Завершился длительный и сложный процесс присоединения Казахстана в состав Российской империи. Военное присоединение юго – восточных и южных районов Казахстана открыло царизму путь для дальнейших военных акций на территории среднеазиатских государств. С присоединением края вырос налоговый прессинг. Вся собранная подать распределялась следующим образом: треть шла на содержание гражданской власти , а остальные суммы – на военные расходы.
Генерал – губернатор Степного края Колпаковский одним из первых активно взялся за переселение в Казахстан казаков и русских крестьян. Необходимость увеличения славянского населения объяснялась и тем , что надо было удержать завоеванный край.
1.Последствия какого события перечислены в тексте?(1)
2.В чем состояла значимость этого события?(1)
3.Выделите из текста два любых политических последствий этого события.(2)
4.Выделите из текста экономическое последствие этого события(1)
5.Какие государства были втянуты в это событие?(1)
6.Каков был итог политического столкновения этих государств?(1)
2. Дайте историческую оценку роли руководителей восстания (по выбору - Жанкожа батыр/ Есет батыр) в борьбе казахов против колониальной политики по следующему плану(4)
1. Политическая ситуация накануне восстания (2 факта)(2)
2. Роль руководителя в достижении целей восстания(1)
3. Можно ли считать, что личный вклад руководителя восстания оказал влияние на последующие исторические события?(1)
Визрівання передумов скасування кріпацтва. Скасування кріпацтва в Західній та Східній Україні. Економічний розвиток у пореформений період
Наприкінці ХVІIІ ст., після поділу Польщі, більша частина українських земель увійшла до складу Російської імперії. Східна Україна тих часів поділялася на такі частини: Лівобережжя (Чернігівська і Полтавська губернії), Правобережжя (Київська, Подільська і Волинська губернії), Слобожанщина (Харківська губернія) та Новоросія (південна, або степова, частина, Катеринославська, Херсонська та Таврійська губернії). Кожна з цих частин мала свої особливості в розвитку економіки. Так, на Лівобережжі та Слобожанщині переважали дрібні та середні поміщицькі господарства, які використовували працю кріпаків, що гальмувало розвиток капіталізму. На Правобережжі та в Степовій Україні переважали великі латифундії; ця обставина сприяла розвитку капіталістичних відносин. Особливо це стосується Степової України, де був найнижчий процент кріпаків. Перед реформою 1861 p. він становив у Правобережній Україні, де кріпацтво існувало з давніх часів, 58% загальної кількості населення, в Лівобережжі — 35%, у Південній Україні — 25%; пересічно по всій Україні 40% населення становили покріпачені селяни. Найменше їх було в Таврійській губернії — 6%.
У першій половині XIX ст. тривав процес розкладу пануючих феодально-кріпосницьких відносин і розвитку капіталістичних відносин. Розвивалася промисловість, зростала кількість міст і міського населення, розвивався внутрішній ринок, розширювалися зв’язки із зовнішнім ринком — усе це збільшувало попит на товарну сільськогосподарську продукцію. Поміщики дедалі більше втягувалися в товарно-грошові відносини: вони збільшують посівні площі, знеземлюють селян, розширюють урочну систему, купують свій більш досконалий сільськогосподарський реманент. Деякі поміщики намагалися раціоналізувати своє господарство: переймали досвід передових господарств, запровадили досягнення агрономії і агротехніки, переходили до багатопілля, застосовували найману робочу силу. Проте більшість їхніх спроб закінчувалася невдало.
Намагаючись підвищити прибутковість господарств, поміщики розширювали посіви технічних культур: коноплі, тютюну, льону. З 20-х років ХІХ ст. починають культивувати посіви цукрових буряків. Це було дуже вигідно: десятина землі, засіяна цукровими буряками, давала прибуток у чотири рази більший, ніж десятина пшениці.
У поміщицьких маєтках розводили коней, велику рогату худобу, овець. Особливу увагу приділяли вирощуванню тонкорунних овець. У 1850 р. в Україні налічувалося близько 10 млн голів овець, з них майже половина тонкорунних.
Збільшувало прибутки поміщиків і промислове підприємництво. В маєтках будувались гуральні. Горілку продавали на місці і вивозили. Поміщики відкривали власні шинки, деякі з них мали до 20 шинків і більше. З 20-х років ХІХ ст. поміщики почали будувати цукрові заводи. Проте і в цукроваріння, і в суконну промисловість почав пробиватися купецький капітал.
Объяснение: