Прочитайте текст определите роль таких она в укрепление внутренней и внешней политики казахского ханства . 3 факта внутренняя политика 3 факта внешняя политика 35
близько 938 — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964). Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968). 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів. Відігнавши їх, посадив своїх синів намісниками на Русі — Ярополка в Києві; Олега в Овручі, Володимира у Новгороді. 969 року вирушив у другий похід на Болгарію. 971 року був обложений у болгарському місті Доростолі, змушений повернутися на Русь. На зворотному шляху загинув у засідці на Дніпрі, яку влаштував печенізький хан Куря
Последним крупным сражением между североамериканскими индейцами и потомками первых европейских поселенцев считается битва с показательным названием «Бойня на ручье Вундед-Ни». Это сражение, случившееся в декабре 1890 года, завершило череду так называемых Индейских войн, растянувшихся на три столетия. Племена краснокожих были покорены, термин «резервация» твёрдо укрепился в словарях американской и канадской лексики.
Нисколько не оправдывая жестокость европейских поселенцев и их потомков, нужно заметить, что индейцы Северной Америки тоже не были добродушными хлюпиками. На континенте ещё и духа белого человека не было, а племена краснокожих уже вовсю наносили друг другу визиты с томагавками войны наперевес. Современный историк рассказывает о весьма примечательном обычае, бытовавшем у племени черноногих. При рождении сына отец просил у солнца дать мальчику силу, храбрость и «пусть он лучше погибнет в битве, чем от старости и болезни!».
Останнім великим боєм між північноамериканськими індіанцями і нащадками перших європейських поселенців вважається битва з показовою назвою «Бійня на струмку Вундед-Ні». Ця битва, що трапилося в грудні 1890 року, були завершило низку так званих Індіанських воєн, що розтягнулися на три століття. Племена індіанців були підкорені, термін «резервація» твердо зміцнився в словниках американської і канадської лексики.
Анітрохи не виправдовуючи жорстокість європейських поселенців і їхніх нащадків, потрібно зауважити, що індіанці Північної Америки теж не були добродушними хлюпик. На континенті ще й духу білої людини не було, а племена індіанців вже щосили наносили один одному візити з томагавками війни напереваги. Сучасний історик розповідає про досить примітному звичаї, побутували у племені черноногих. При народженні сина батько просив у сонця дати хлопчикові силу, хоробрість і «нехай він краще загине в битві, ніж від старості і хвороби!».
Объяснение:
близько 938 — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964). Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968). 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів. Відігнавши їх, посадив своїх синів намісниками на Русі — Ярополка в Києві; Олега в Овручі, Володимира у Новгороді. 969 року вирушив у другий похід на Болгарію. 971 року був обложений у болгарському місті Доростолі, змушений повернутися на Русь. На зворотному шляху загинув у засідці на Дніпрі, яку влаштував печенізький хан Куря
Последним крупным сражением между североамериканскими индейцами и потомками первых европейских поселенцев считается битва с показательным названием «Бойня на ручье Вундед-Ни». Это сражение, случившееся в декабре 1890 года, завершило череду так называемых Индейских войн, растянувшихся на три столетия. Племена краснокожих были покорены, термин «резервация» твёрдо укрепился в словарях американской и канадской лексики.
Нисколько не оправдывая жестокость европейских поселенцев и их потомков, нужно заметить, что индейцы Северной Америки тоже не были добродушными хлюпиками. На континенте ещё и духа белого человека не было, а племена краснокожих уже вовсю наносили друг другу визиты с томагавками войны наперевес. Современный историк рассказывает о весьма примечательном обычае, бытовавшем у племени черноногих. При рождении сына отец просил у солнца дать мальчику силу, храбрость и «пусть он лучше погибнет в битве, чем от старости и болезни!».
Останнім великим боєм між північноамериканськими індіанцями і нащадками перших європейських поселенців вважається битва з показовою назвою «Бійня на струмку Вундед-Ні». Ця битва, що трапилося в грудні 1890 року, були завершило низку так званих Індіанських воєн, що розтягнулися на три століття. Племена індіанців були підкорені, термін «резервація» твердо зміцнився в словниках американської і канадської лексики.
Анітрохи не виправдовуючи жорстокість європейських поселенців і їхніх нащадків, потрібно зауважити, що індіанці Північної Америки теж не були добродушними хлюпик. На континенті ще й духу білої людини не було, а племена індіанців вже щосили наносили один одному візити з томагавками війни напереваги. Сучасний історик розповідає про досить примітному звичаї, побутували у племені черноногих. При народженні сина батько просив у сонця дати хлопчикові силу, хоробрість і «нехай він краще загине в битві, ніж від старості і хвороби!».