Прочитайте уривки із середньовічних джерел і виконайте завдання. 1. Визначте, до історії яких держав належать вказані джерела.
2. Історичну подію якої держави висвітлено в кожному з них?
3. Складіть по два запитання до кожного джерела. третий третий вопрос
Содержание:
Реформы Александра I
Влияние личных качеств Александра I на реформы
Первые реформы Александра I
Создание министерств
Сенат
Синод
Программы преобразования с участием Сперанского (второй этап реформ)
Преобразование Сената
Финансовая реформа
Реформа образования
Крестьянская реформа
Проекты конституционных реформ
Итоги реформ
Реформы Александра I
Александр I пришёл к власти в 1801 году путём участия в перевороте и убийстве Павла I, пятилетнее правление которого ознаменовалось жестокостью. Вину за гибель отца Александр чувствовал всю жизнь.
Будущий император воспитывался под влиянием Екатерины II, поэтому был образован согласно западному образцу. Его стремлением было создание гуманного общества, Александр поддерживал идеи Французской революции — это и стало предпосылками для большого количества реформ.
Первые шаги во внутренней политике были направлены на возвращение привилегий дворянам и исправление ущерба, нанесённого государству во время правления Павла 1. Выезд за границы страны стал свободным, возобновились международные связи, произошло ослабление цензуры.
Эпоха императора Александра I отметилась либеральной реформаторской деятельностью:
создание Негласного комитета — органа, компетентного возражать самодержцу;
изменение структуры управления;
крестьянская реформа;
нововведения в сфере образования;
финансовая реформа;
предоставление конституционных прав Польше и Бессарабии;
создание проекта российской Конституции.
Почти весь период правления Александра был связан с войнами против Наполеона. Внешняя политика государя была направлена на решение проблем с французами. Первая война в 1805 году завершилась поражением России и их соратников под Аустерлицем. В Отечественной войне 1812 года император практически не участвовал, доверив бразды управления компетентным полководцам. После разгрома Бонапарта российская армия продолжила победное шествие до Парижа. Этому интриганские ходы прусских ставленников при дворе императора. Под их влиянием Александр I приобрёл уверенность в том, что его священной миссией является уничтожение тирании Наполеона в Европе.
П’ять років тому, в лютому 2014 року, розпочалася російсько-українська війна. Російська Федерація, порушуючи норми та принципи міжнародного права, двосторонні та багатосторонні угоди, анексувала Автономну Республіку Крим і Севастополь, окупувала окремі райони Донецької та Луганської областей. Приблизне число жертв в Україні від бойових дій оцінюють від 30 до 35 тисяч. Із них – понад 7 тисяч загиблих (цивільних і українських військових). Майже 1,5 мільйона мешканців Сходу України вимушено покинули домівки. Знищено інфраструктуру окупованих регіонів, 27 % промислового потенціалу Донбасу незаконно переміщено до Росії.
Для більшості громадян України напад Росії став шоком. Проте російсько-українське протистояння має глибоке історичне коріння. Поглинення України, її матеріальних та людських ресурсів – одна з ключових передумов розгортання російського імперського проекту. Витоки сучасної російсько-української війни можна віднайти в період становлення Російської імперії та її протистояння з українською державою у формі Гетьманщини. Своєрідною відправною точкою збройного конфлікту стала Конотопська битва 1659 року, де українські війська гетьмана Виговського розбили московське військо. Важливим етапом протистояння була Полтавська битва 1709 року, перемога у якій царя Петра І забезпечила закріплення російського впливу на теренах Гетьманщини і пришвидшила процеси створення Російської імперії.
Подальший процес становлення та розширення імперської Росії завжди супроводжувався війнами з Україною. Росія прагнула знищити нашу суб’єктність. Історія стосунків українського та російського народів – це літопис воєн, визвольних повстань українців і послідовної політики русифікації та асиміляції українців.