Прочтите текст о французском обществе. Определите и запишите его главную черту. Укажите методы, которые использовала буржуазия для перехода в первое сословие. Укажите отличия «дворянства шпаги» от ««дворянства мантии».
военные эпитеты и краткие упоминания о сарматах как о свирепых воинах появляются с i в. н. э. в сочинениях поэтов и философов. римский поэт овидий, отправленный в 8 г н. э. в ссылку на черноморское побережье в город томы, одним из первых упоминал о сарматах как о свирепых воинах и сравнивал их с марсом (скорбные элегии, v, 7).
некоторые обычаи «скифов и подобных им племен» описал луций аней корнут, философ стоической школы, живший во времена нерона. автор уделял внимание неукротимой справедливости и военным кочевых племен. писатель также упоминал почитание бога войны ареса.
о родстве номадов с богом войны упоминал и дионисий периэгет. его работы относятся к i—ii вв. н. э. латинский автор описывает кочевников живущих в близи меотиды, и в их числе «племена савроматов, славный род воинственного ареса» (описание населенной земли, 652—710).
поэт гай валерий флакк сетин оставил сведения, касающиеся «свирепой сарматской молодежи» и их «животного рева» (vi, 231—233).
руфий фест авиен, писал о «свирепом сармате» обитавшим вокруг тавра (описание круга земного, 852—891). клавдий клавдиан упомянул сарматские конные отряды (пангерик на третье консульство, vv, 145—150).
евтропий, упоминал об истребленном в сарматии легионе. вдобавок к этому он писал о войнах диоклетиана с сарматами (vii, 23; ix, 25).
ответ: образ історичний — результат відображення того чи того об'єкта у свідомості людини. історичний образ, як і інший образ, є об'єктивним за своїм джерелом, за об'єктом, який він відображає, і суб'єктивним за способом (формою) існування. він водночас і багатший, і бідніший за відображений предмет і має самостійний характер. історичний образ постає і як поняття, і як образ, у цьому плані його можна ототожнити з історичним фактом. саме цим факт історичний відрізняється від емпіричного факту природничих наук, а історичний образ — від образу як такого.історичний образ виникає як результат історичного опису. можна виокремити такі рівні історичного образу: 1) образні елементи в історичних відомостях; 2) образне формулювання емпіричних побудов — історичних фактів; 3) образні елементи у структурі теоретичного знання. виникнення історичного інтересу і включення його як самостійного компонента до культурноціннісної системи створює широку аудиторію, що змушує історика вдаватися до образності історичного викладу.
представники західної філософії вважають образність невіддільною рисою історичного пізнання, яка силою художнього зображення компенсує недостатність інформації. слід зауважити, що образність історичного пізнання не є примхою дослідника, вона відображає об'єктивність естетичності історії.
історична реконструкція є конструкцією історика, який із складного вузла повідомлень, джерел і власних уявлень про історичний процес, видобув ту чи ту систему історичних образів. у межах цієї конструкції, яка створюється відповідно до принципів наукового аналізу, пам'ятки минулого стають історичними джерелами, а повідомлення джерел про події, явища — історичними фактами. дослідницька, творча активність історика не зводиться до відображення і реєстрації явищ і фактів, а робить можливим встановлення контакту з минулим і створення історичних джерел та історичних фактів. між істориком і джерелом встановлюється плідне взаєморозуміння. і це не що інше, як діалог між істориком і людьми минулого, чиї думки й наміри втілені в історичних пам'ятках. перший шар інформації, якою послуговується вчений — це певні аспекти свідомості автора пам'ятки, і лише проходячи крізь «фільтри» його картини світу, і зазнаючи перетворень, що відпові як цій моделі, так і умовностям «жанру» пам'ятки, інформація потрапляє до вченого. система цінностей, погляди автора, специфіка мови і свідомості його доби утворюють канал зв'язку, через який відбувається діалог сучасності з минулим.
военные эпитеты и краткие упоминания о сарматах как о свирепых воинах появляются с i в. н. э. в сочинениях поэтов и философов. римский поэт овидий, отправленный в 8 г н. э. в ссылку на черноморское побережье в город томы, одним из первых упоминал о сарматах как о свирепых воинах и сравнивал их с марсом (скорбные элегии, v, 7).
некоторые обычаи «скифов и подобных им племен» описал луций аней корнут, философ стоической школы, живший во времена нерона. автор уделял внимание неукротимой справедливости и военным кочевых племен. писатель также упоминал почитание бога войны ареса.
о родстве номадов с богом войны упоминал и дионисий периэгет. его работы относятся к i—ii вв. н. э. латинский автор описывает кочевников живущих в близи меотиды, и в их числе «племена савроматов, славный род воинственного ареса» (описание населенной земли, 652—710).
поэт гай валерий флакк сетин оставил сведения, касающиеся «свирепой сарматской молодежи» и их «животного рева» (vi, 231—233).
руфий фест авиен, писал о «свирепом сармате» обитавшим вокруг тавра (описание круга земного, 852—891). клавдий клавдиан упомянул сарматские конные отряды (пангерик на третье консульство, vv, 145—150).
евтропий, упоминал об истребленном в сарматии легионе. вдобавок к этому он писал о войнах диоклетиана с сарматами (vii, 23; ix, 25).
ответ: образ історичний — результат відображення того чи того об'єкта у свідомості людини. історичний образ, як і інший образ, є об'єктивним за своїм джерелом, за об'єктом, який він відображає, і суб'єктивним за способом (формою) існування. він водночас і багатший, і бідніший за відображений предмет і має самостійний характер. історичний образ постає і як поняття, і як образ, у цьому плані його можна ототожнити з історичним фактом. саме цим факт історичний відрізняється від емпіричного факту природничих наук, а історичний образ — від образу як такого.історичний образ виникає як результат історичного опису. можна виокремити такі рівні історичного образу: 1) образні елементи в історичних відомостях; 2) образне формулювання емпіричних побудов — історичних фактів; 3) образні елементи у структурі теоретичного знання. виникнення історичного інтересу і включення його як самостійного компонента до культурноціннісної системи створює широку аудиторію, що змушує історика вдаватися до образності історичного викладу.
представники західної філософії вважають образність невіддільною рисою історичного пізнання, яка силою художнього зображення компенсує недостатність інформації. слід зауважити, що образність історичного пізнання не є примхою дослідника, вона відображає об'єктивність естетичності історії.
історична реконструкція є конструкцією історика, який із складного вузла повідомлень, джерел і власних уявлень про історичний процес, видобув ту чи ту систему історичних образів. у межах цієї конструкції, яка створюється відповідно до принципів наукового аналізу, пам'ятки минулого стають історичними джерелами, а повідомлення джерел про події, явища — історичними фактами. дослідницька, творча активність історика не зводиться до відображення і реєстрації явищ і фактів, а робить можливим встановлення контакту з минулим і створення історичних джерел та історичних фактів. між істориком і джерелом встановлюється плідне взаєморозуміння. і це не що інше, як діалог між істориком і людьми минулого, чиї думки й наміри втілені в історичних пам'ятках. перший шар інформації, якою послуговується вчений — це певні аспекти свідомості автора пам'ятки, і лише проходячи крізь «фільтри» його картини світу, і зазнаючи перетворень, що відпові як цій моделі, так і умовностям «жанру» пам'ятки, інформація потрапляє до вченого. система цінностей, погляди автора, специфіка мови і свідомості його доби утворюють канал зв'язку, через який відбувається діалог сучасності з минулим.
объяснение: