Київська Русь: походження і розселення східнослов’янських племен. Реферат
У рефераті подано відомості про походження і розселення східнослов’янських племен б життя
Слов'яни є автохтонним (корінним) населенням Європи індоєвропейського походження. Індоєвропейці, широко розселившись по Європі і Азії, дали початок багатьом народам, у тому числі і слов'янам.
Як окрема етнічна спільність, слов'яни сформувалися на початок нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов'ян із венедами. Перші письмові згадки про слов'ян (венедів) зустрічаються у римських авторів І-ІІ ст. н. е. - Плінія, Тацита, Птоломея. На думку більшості вчених, батьківщина слов'ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли.
Звідси, в ІІ-VІІ ст. н. е. - в період Великого переселення народів - слов'яни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті слов'янський етнос розпався на три гілки: західних слов'ян, південних слов'ян і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на території сучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги).Західні слов'яни дали початок полякам, чехам, словакам, лужицьким сербам.
З II ст. н. е. на території України між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складу дніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої на сьогоднішній день (досліджено більше 2 тис. поселень).
Будучи крупнейшим на тот момент народным восстанием, происходившим на территории России, не мог пройти без последствий.Была изменена внутренняя политика по отношению к казачеству. Начали предприниматься активные действия по преобразованию казачьего войска в регулярные армейские подразделения. Казачьим офицерам стали чаше жаловать дворянство с землей и правом обладания собственными крепостными. Старшина еще сильней закрепилась в роли силы, представляющей интересы правительства. По отношению к казачеству были сделаны серьезные послабления и уступки в экономическом плане. Для смягчения памяти о бунте, река Яик была переименована в Урал, а яицкое казачество – в уральское казачье войско. Сходные меры были приняты и по отношению коренных народностей, принявших участие в восстании. Представители местной знати приравниваются к дворянам. Были прекращены попытки обращения местного населения в крепостных, предоставив им права, сходные с казачьим сословием. Казахам было разрешено кочевать на привычных для них территориях. Это вызвало неудовольствие у местного казачества, так как эти земли были выделены под поместья для зарождающегося казачьего дворянства. В результате, волнения среди местного населения возобновились и вылились в очередное восстание, которое возглавил бывший соратник Пугачева Срым Датов. Пугачевский бунт нанес очень серьезный ущерб уральской металлургической промышленности. Из 129 существовавших на тот момент заводов, восстание всецело поддержали 64. На мятежных заводах работало более сорока тысяч крестьян. Урон, нанесенный восстанием металлургическому производству, составил огромную по тем временам сумму – более пяти с половиной миллионов рублей. Началась интенсивная работа по восстановлению разрушенных заводов. Оценивая причины бунта, правительство решило пойти на некоторые уступки по отношению к крестьянам, приписанным к металлургическим предприятиям. Согласно манифесту, подписанному императрицей Екатериной Великой 19 мая 1779 года, заводчики несколько ограничивались в использовании труда приписанных крестьян, увеличивалась оплата труда и сокращалась продолжительность рабочего дня. Говоря о значении крестьянской войны, можно сказать, что именно она стала первым толчком для перехода к капиталистическим отношениям. Положение крепостных крестьян, работающих на помещиков, практически не изменилось. Однако память о Пугачевском восстании плотно закрепилась в общественном сознании, и стремление избежать его повторения, со временем смягчило положение крестьян, и в конечном итоге привело к отмене крепостного права . Пугачевский бунт показал неэффективность управленческих органов на окраинах империи. В 1775 году была проведена губернская реформа, в результате которой произошло разукрупнение губерний – вместо 20 их стало 50. Вся власть в учреждениях местного самоуправления отдавалась в руки дворянства.
Київська Русь: походження і розселення східнослов’янських племен. Реферат
У рефераті подано відомості про походження і розселення східнослов’янських племен б життя
Слов'яни є автохтонним (корінним) населенням Європи індоєвропейського походження. Індоєвропейці, широко розселившись по Європі і Азії, дали початок багатьом народам, у тому числі і слов'янам.
Як окрема етнічна спільність, слов'яни сформувалися на початок нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов'ян із венедами. Перші письмові згадки про слов'ян (венедів) зустрічаються у римських авторів І-ІІ ст. н. е. - Плінія, Тацита, Птоломея. На думку більшості вчених, батьківщина слов'ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли.
Звідси, в ІІ-VІІ ст. н. е. - в період Великого переселення народів - слов'яни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті слов'янський етнос розпався на три гілки: західних слов'ян, південних слов'ян і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на території сучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги).Західні слов'яни дали початок полякам, чехам, словакам, лужицьким сербам.
Південні слов'яни - болгарам, сербам, хорватам, словенцям, боснійцям, македонцям, чорногорцям.
Східні слов'яни - українцям, росіянам, білорусам.
З II ст. н. е. на території України між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складу дніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої на сьогоднішній день (досліджено більше 2 тис. поселень).