Проверьте себя. 1. Почему участие в заморских походах разоряло ри
Ских земледельцев? Какова была дальнейшая судьба потерявших зе
граждан? 2. Почему разорение земледельцев тревожило Тиберия Гран
ха? 3. Какой закон предложил трибун Тиберий Гракх? Почему сенатор
сопротивлялись его принятию? 4. Как погиб Тиберий Гракх? 5. Что вам
известно о Гае Гракхе? Какова была его судьба?
Поработайте с датами. Рассказывая о гибели Тиберия Гракха, Плутарх
Пишет: «После изгнания царей это был первый в Риме раздор, завер-
шившийся кровопролитием...» Подсчитайте, сколько лет Рим не знал во-
оруженной борьбы граждан друг с другом.
Упразднение Халифата. Турция становится светским государством, в котором религия не имеет прямого воздействия на политику
Миллеты (религиозная конфессия) в обществе перестали признаваться и подчинялись единой законодательной базе.
Замена календаря с мусульманского лунного на григорианский
облегчению международных контактов и было нацелено на интеграцию в европейское цивилизационное поле.
Отмена шариатского судопроизводства. Принятие нового Гражданского кодекса по образцу швейцарского.
Отменяло действие законов шариата. Был оформлен переход с религиозных норм на светские. Согласно новому кодексу, позволялось иметь всего одну жену, обеспечивалось равноправие в вопросах наследования и многое другое.
Замена арабского алфавита латиницей
Переход на латиницу оформил окончательные цивилизационные предпочтения новообразованного государства.
Закон о всеобщем народном образовании. В его рамках были закрыты абсолютно все медресе, а школы подчинялись Министерству народного образования.
Каждый получал доступ к обязательному и бесплатному светскому начальному образованию.
Женщинам были предоставлены право избирать и быть избранными, возможность для политической, общественной и профессиональной деятельности.
Предоставление женщинам избирательного права на муниципальных и парламентских выборах дальнейшей эмансипации женщин.
Объяснение:
ответ: не уверен что это то что нужно, но будут рад если .
Объяснение:
Мирні договори, які утворювали Версальсько-Вашингтонську систему, навіть
за наявності значних недоліків і багатьох суперечностей між державами-переможницями сприяли стабілізації міжнародних відносин у повоєнному світі. Однак питання потребували ви- рішення. У 1920-х рр. країни намагалися вдосконалити Вер- сальсько-Вашингтонську систему договорів. Так, правлячі кола держав-переможниць переконалися, що спроби ізолювати ра- дянську Росію через прихильність її лідерів до ідей встанов- лення диктатури пролетаріату й здійснення світової революції успіху не мали й тільки дестабілізували міжнародні відноси- ни. Для вирішення проблем післявоєнної відбудови європей- ські держави схилялися до встановлення торговельних зв’язків із Росією. У 1920—1921 рр. радянська Росія уклала торговельні угоди з Великою Британією, Німеччиною та іншими країнами. У жовтні 1921 р. радянський уряд запропонував провідним державам світу скликати конференцію для обговорення проблем економічного співробітництва. При цьому він обіцяв за умови визнання радянської Росії піти на поступки в питанні царських боргів, узятих до 1914 р. У січні 1922 р. засідання Верховної Ради Антанти в Каннах, обговоривши цю пропозицію, ухвалило рішення скликати міжнародну конференцію з питань пошуку шляхів «економічного відродження Центральної та Східної Єв-
ропи» і запросити на неї радянську Росію.
10 квітня — 19 травня 1922 р. в місті Генуя (Італія) відбулася конференція, у якій брали участь делегації 29 держав і британ- ських домініонів. На ній уперше після завершення війни за сто- лом переговорів зустрілися представники країн Антанти, Цен- тральних держав та радянської Росії. США відмовилися взяти участь у її роботі, надіславши лише свого ігача. Метою Генуезької конференції, за задумом її організаторів, мало стати налагодження торговельних зв’язків та економічного співробіт- ництва для післявоєнної відбудови країн Європи й вироблення умов для нормалізації відносин із Росією й Центральними дер- жавами.
На конференції країни Антанти виступили зі спільною по- зицією щодо радянської Росії. Від неї вимагалося сплатити всі довоєнні й воєнні борги попередніх урядів (у тому числі О. Колча- ка, А. Денікіна тощо) на суму близько 18 млрд карбованців, по- вернути націоналізовану власність іноземних осіб і відшкодувати їхні збитки внаслідок революції, поновити екстериторіальний статус іноземних громадян у країні, скасувати державну моно- полію зовнішньої торгівлі й припинити комунізацію.
У відповідь радянська делегація вимагала сплати 39 млрд карбованців за збитки, завдані країнами Антанти в ході інтер- венції та громадянської війни, і відмовилася сплачувати борги Тимчасового уряду. Після цього стало зрозуміло, що сторони не зможуть домовитися, оскільки жодна з них не бажала йти на поступки.