У галузі зовнішньої політики фашистська Італія висувала претензії на відродження Римської імперії. У Франції мали бути відібрані Савойя, Ніцца і Корсика, до складу Італії повинні були увійти о. Мальта та о. Корфу.
Аж до гітлерівського аншлюсу Австрії Муссоліні не відмовлявся від планів панування над цією країною, хоча реальні можливості італійської армії були мізерні. На Африканському континенті Італія претендувала на усю Східну Африку. Реально ж вдалося захопити Абіссінію, тобто сучасну Ефіопію, у 1936 р. та Албанію у 1939 р.
Європа була неприємно вражена тим фактом, що для ведення війни проти абіссінських тубільців фашисти не вагаючись використовували хімічні отруйні речовини (від ОР загинуло 300 тис. чоловік і ще 300 тис. від голоду та 15 тис. в концтаборах).
Здесь возникли сложности, да еще какие…. Дело в том, что Николай 1 понимал, что главной проблемой российского общества был и остается крестьянский вопрос. Уже прямо критично назрел момент, когда жизнь крестьянина необходимо было улучшить. Царь решил начать с государственных крестьян. Но, как говорится, первый блин оказался комом. Смотрите сами… К решению этого вопроса император подключил П.Д. Киселева- члена Госсовета, министра государственных имуществ. Основой целью являлось введение крестьянского самоуправления. Вы знаете, действительно, пошел процесс: в деревнях стали открываться школы и больницы, там, где не хватало земли, принималось решение о переселении крестьян на свободные земли в другие районы страны. Все бы ничего, но для того, чтобы обезопасить крестьянина от неурожая, было принято решение оставить часть земли на, так называемую, «общественную запашку», где крестьяне должны были сажать картофель сообща, якобы для себя. Это было очень непривычно для крестьян, и вылилось для Николая 1 «картофельными бунтами». Короче говоря, неблагодарная была затея. Однако, царем были предприняты еще другие шаги для решения крестьянского вопроса, но несмотря на все эти нововведения, крепостное право в России все продолжало сохраняться.
держи на здоровье
Объяснение:
У галузі зовнішньої політики фашистська Італія висувала претензії на відродження Римської імперії. У Франції мали бути відібрані Савойя, Ніцца і Корсика, до складу Італії повинні були увійти о. Мальта та о. Корфу.
Аж до гітлерівського аншлюсу Австрії Муссоліні не відмовлявся від планів панування над цією країною, хоча реальні можливості італійської армії були мізерні. На Африканському континенті Італія претендувала на усю Східну Африку. Реально ж вдалося захопити Абіссінію, тобто сучасну Ефіопію, у 1936 р. та Албанію у 1939 р.
Європа була неприємно вражена тим фактом, що для ведення війни проти абіссінських тубільців фашисти не вагаючись використовували хімічні отруйні речовини (від ОР загинуло 300 тис. чоловік і ще 300 тис. від голоду та 15 тис. в концтаборах).
К решению этого вопроса император подключил П.Д. Киселева- члена Госсовета, министра государственных имуществ. Основой целью являлось введение крестьянского самоуправления. Вы знаете, действительно, пошел процесс: в деревнях стали открываться школы и больницы, там, где не хватало земли, принималось решение о переселении крестьян на свободные земли в другие районы страны.
Все бы ничего, но для того, чтобы обезопасить крестьянина от неурожая, было принято решение оставить часть земли на, так называемую, «общественную запашку», где крестьяне должны были сажать картофель сообща, якобы для себя. Это было очень непривычно для крестьян, и вылилось для Николая 1 «картофельными бунтами». Короче говоря, неблагодарная была затея.
Однако, царем были предприняты еще другие шаги для решения крестьянского вопроса, но несмотря на все эти нововведения, крепостное право в России все продолжало сохраняться.