Итогом смуты и иностранных вторжений стало разорение западных и центральных районов страны. Посевные площади сократились почти в 30 раз. Причиной разорения деревень была нехватка рабочих: крестьяне бежали от военного лихолетья на север, за Волгу, часто уходили к казакам на юг. Оставшиеся не имели теперь ни скота, ни орудий труда, ни денег. Таких крестьян называли бобылями. Численность бобыльских дворов составляла более 40%, а в западных районах страны — до 70%. Разорение крестьянских хозяйств было главной причиной запустения многих поместий, оскудения дворянства. Многие из дворян становились не только казаками, но даже холопами у богатых бояр. А это грозило ослаблением социальной базы монархии. Разорены были многие южные и западные города России. В упадок пришли промыслы, ремесленное производство, торговля. В северных и восточных районах страны последствия Смуты проявлялись в меньшей степени. В запустении была и государственная казна. Даже расходы первого и второго ополчения, а затем становление новой династии оплачивало не столько само государство, а богатые купцы — Строгановы, Светешниковы, Никитниковы, Гурьевы, Шорины. В этих условиях перед властью встала задача найти источники экономического возрождения страны.
оро́ль дани́ло і або дани́ло га́лицький[6], (давньорус. данило романовичъ; 1201 — 1264) — руський великий князь та король з династії романовичів, правитель галицько-волинського князівства, якого вважають національним героєм україни.
князь волинський (1238—1264), галицький (1238—1264), київський (1240), король русі (з грудня 1253/січня 1254). син князя романа великого та (як припускають) візантійської принцеси, доньки імператора ісаака іі ангела — єфросинії-анни. належить до старшої на русі гілки роду мономаховичів, династії романовичів (рюриковичів).
після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував галицько-волинську державу, створену його батьком романом великим. з перемінним успіхом чинив упертий опір монгольській експансії, одночасно нейтралізуючи військові спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави.
сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. за його правління побудовано холм, львів, крем'янець, данилів, стіжок, відновлено дорогочин. переніс столицю галицько-волинського князівства з галича до холму.
час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення галицько-волинської держави. маючи кордони по карпатах, дніпру та дунаю, за його правління вона стала найбільшою державою європи. сподіваючись на західних союзників у боротьбі із золотою ордою, прийняв від папи римського інокентія iv 1253 року пропозицію коронації і став королем всієї русі.
оро́ль дани́ло і або дани́ло га́лицький[6], (давньорус. данило романовичъ; 1201 — 1264) — руський великий князь та король з династії романовичів, правитель галицько-волинського князівства, якого вважають національним героєм україни.
князь волинський (1238—1264), галицький (1238—1264), київський (1240), король русі (з грудня 1253/січня 1254). син князя романа великого та (як припускають) візантійської принцеси, доньки імператора ісаака іі ангела — єфросинії-анни. належить до старшої на русі гілки роду мономаховичів, династії романовичів (рюриковичів).
після тривалої та напруженої боротьби відновив і розбудував галицько-волинську державу, створену його батьком романом великим. з перемінним успіхом чинив упертий опір монгольській експансії, одночасно нейтралізуючи військові спроби західних сусідів втручатися у внутрішні справи його держави.
сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. за його правління побудовано холм, львів, крем'янець, данилів, стіжок, відновлено дорогочин. переніс столицю галицько-волинського князівства з галича до холму.
час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення галицько-волинської держави. маючи кордони по карпатах, дніпру та дунаю, за його правління вона стала найбільшою державою європи. сподіваючись на західних союзників у боротьбі із золотою ордою, прийняв від папи римського інокентія iv 1253 року пропозицію коронації і став королем всієї русі.
певний час був васалом золотої орди.