Напомню о том, что восстание Пугачева известно также как крестьянская война и проходила она с 1773 по 1775 годы. Инициатором восстания был Емельян Пугачев.
По сути, это было восстание казаков, крестьян, народов Урала и Поволжья – они боролись с правительством Екатерины Второй.
• Определенно, восстание Пугачева имело классовый характер.
• Кроме того, в этом конфликте сыграл этнический и культурный характер участников.
• Многие историки и вовсе называют этот конфликт «гражданской войной».
• Участвовали в восстании не только яицкие казаки – по мере развития восстания они объединились с крепостными, крестьянами Прикамья и Поволжья.
• Движение Пугачева выступило против регулярных войск.
• Восстание начиналось заново несколько раз, потому что движение не было военно подготовлено, а сам Пугачев бежал множество раз.
• Одними из основных участников движения были башкиры, татары, не довольные попытками правительства Екатерины Второй поработить их.
• Восстание Пугачева захватило наибольшую территорию империи.
• Восставшим удалось добиться льгот: защищались права башкир, татар, казаков и рабочих заводов.
• После подавления восстания города и населенные пункты получили новые названия, чтобы больше не напоминать о крестьянской войне.
Напередодні війни в європейських країнах були опитані найвидніші вчені, яким було поставлено одне і те ж питання: "які наукові напрямки стануть провідними в другій половині XX ст.?"Жоден з них не назвав тоді тих наукових розробок, які стали провідними в наступні десятиліття: лазерну і квантову електроніку, ядерну енергетику, напівпровідники і т.п. у роки війни пріоритетний розвиток отримали ті наукові дослідження, які могли дати результат для військових потреб. Найбільші вчені-фізики а. Ейнштейн (Німеччина), Н. Бор (Данія), Е. фермі (Італія), б. Понтекорво (Італія) вели в еміграції (в США) успішні роботи в області створення ядерної зброї, за до якого вони сподівалися звільнити світ від загрози фашистського рабства. Емігрувавши з нацистської Німеччини, окупованої Данії, фашистської Італії, вони зосередилися в США для завершення цієї величезної роботи. Італієць Енріко Фермі побудував тут перший ядерний реактор і 2 грудня 1942 р.вперше в історії здійснив у ньому ланцюгову ядерну реакцію. Над цими ж проблемами в СРСР успішно працювали Ю. Б. Харитон, я. б. Зельдович, і. є. Тамм, і. в. Курчатов, які здійснили ще до війни (1939) перші розрахунки ланцюгової реакції поділу урану. У 1942 р.в небо піднялися перші літаки з реактивними двигунами — німецький Мессершміт-262 і радянський Бі-1. у створення вітчизняних радіолокаторів внесли великий внесок у роки війни а. Берг, Н.Папалексі, Ю. Кобзарєв. Під керівництвом В.П. Барміна та інших вчених були створені перші в світі реактивні системи залпового вогню (Катюші). У Німеччині найбільш яскравою науково-технічною подією в роки війни стало завершення робіт в області ракетобудування під керівництвом вчених в. фон Брауна, в. Дорнбергера і Г. Оберта. Ними були створені ракети Фау - 1 і Фау-2, за до яких німці атакували об'єкти на території Великобританії. Влада Німеччини повною мірою не розуміла можливостей ядерної зброї і вважала малоймовірним її створення. До того ж вони не бажали спертися в цій роботі на розробки «неарійських» вчених. Гітлер після поразки під Сталінградом практично згорнув це важливе науково-технічний напрямок, так як фінансувалися лише ті розробки, які могли дати результат через 3-6 місяців. В Японії велися багаторічні досліди зі створення хімічної та бактеріологічної зброї. Однак не тільки смертоносні знаряддя ведення війни перебували в центрі уваги вчених воюючих країн. У 1939 р французький хімік М.Пере відкрила лужний метал з температурою плавлення 18 градусів, названий нею францієм. У тому ж році американський хімік у. Карозерс розробив метод, за до якого було отримано перше синтетичне волокно — нейлон. У 1945 р. математик Д. фон Нейман сформулював основи конструювання будь-якого комп'ютера, заклавши перший камінь в основу майбутнього інформаційного суспільства. Англійські хіміки не тільки винайшли, але і почали промислове виробництво поліетилену, який знайшов широке застосування в побуті в післявоєнні роки.
Напомню о том, что восстание Пугачева известно также как крестьянская война и проходила она с 1773 по 1775 годы. Инициатором восстания был Емельян Пугачев.
По сути, это было восстание казаков, крестьян, народов Урала и Поволжья – они боролись с правительством Екатерины Второй.
• Определенно, восстание Пугачева имело классовый характер.
• Кроме того, в этом конфликте сыграл этнический и культурный характер участников.
• Многие историки и вовсе называют этот конфликт «гражданской войной».
• Участвовали в восстании не только яицкие казаки – по мере развития восстания они объединились с крепостными, крестьянами Прикамья и Поволжья.
• Движение Пугачева выступило против регулярных войск.
• Восстание начиналось заново несколько раз, потому что движение не было военно подготовлено, а сам Пугачев бежал множество раз.
• Одними из основных участников движения были башкиры, татары, не довольные попытками правительства Екатерины Второй поработить их.
• Восстание Пугачева захватило наибольшую территорию империи.
• Восставшим удалось добиться льгот: защищались права башкир, татар, казаков и рабочих заводов.
• После подавления восстания города и населенные пункты получили новые названия, чтобы больше не напоминать о крестьянской войне.
Це щодо науки
Напередодні війни в європейських країнах були опитані найвидніші вчені, яким було поставлено одне і те ж питання: "які наукові напрямки стануть провідними в другій половині XX ст.?"Жоден з них не назвав тоді тих наукових розробок, які стали провідними в наступні десятиліття: лазерну і квантову електроніку, ядерну енергетику, напівпровідники і т.п. у роки війни пріоритетний розвиток отримали ті наукові дослідження, які могли дати результат для військових потреб. Найбільші вчені-фізики а. Ейнштейн (Німеччина), Н. Бор (Данія), Е. фермі (Італія), б. Понтекорво (Італія) вели в еміграції (в США) успішні роботи в області створення ядерної зброї, за до якого вони сподівалися звільнити світ від загрози фашистського рабства. Емігрувавши з нацистської Німеччини, окупованої Данії, фашистської Італії, вони зосередилися в США для завершення цієї величезної роботи. Італієць Енріко Фермі побудував тут перший ядерний реактор і 2 грудня 1942 р.вперше в історії здійснив у ньому ланцюгову ядерну реакцію. Над цими ж проблемами в СРСР успішно працювали Ю. Б. Харитон, я. б. Зельдович, і. є. Тамм, і. в. Курчатов, які здійснили ще до війни (1939) перші розрахунки ланцюгової реакції поділу урану. У 1942 р.в небо піднялися перші літаки з реактивними двигунами — німецький Мессершміт-262 і радянський Бі-1. у створення вітчизняних радіолокаторів внесли великий внесок у роки війни а. Берг, Н.Папалексі, Ю. Кобзарєв. Під керівництвом В.П. Барміна та інших вчених були створені перші в світі реактивні системи залпового вогню (Катюші). У Німеччині найбільш яскравою науково-технічною подією в роки війни стало завершення робіт в області ракетобудування під керівництвом вчених в. фон Брауна, в. Дорнбергера і Г. Оберта. Ними були створені ракети Фау - 1 і Фау-2, за до яких німці атакували об'єкти на території Великобританії. Влада Німеччини повною мірою не розуміла можливостей ядерної зброї і вважала малоймовірним її створення. До того ж вони не бажали спертися в цій роботі на розробки «неарійських» вчених. Гітлер після поразки під Сталінградом практично згорнув це важливе науково-технічний напрямок, так як фінансувалися лише ті розробки, які могли дати результат через 3-6 місяців. В Японії велися багаторічні досліди зі створення хімічної та бактеріологічної зброї. Однак не тільки смертоносні знаряддя ведення війни перебували в центрі уваги вчених воюючих країн. У 1939 р французький хімік М.Пере відкрила лужний метал з температурою плавлення 18 градусів, названий нею францієм. У тому ж році американський хімік у. Карозерс розробив метод, за до якого було отримано перше синтетичне волокно — нейлон. У 1945 р. математик Д. фон Нейман сформулював основи конструювання будь-якого комп'ютера, заклавши перший камінь в основу майбутнього інформаційного суспільства. Англійські хіміки не тільки винайшли, але і почали промислове виробництво поліетилену, який знайшов широке застосування в побуті в післявоєнні роки.