1. Продовжуючи політику руських князів щодо збирання навколо Києва слов’янських земель, Володимир військовими походами 981-993 pp. на ятвягів, в’ятичів, радомичів, хорватів та дулібів завершив тривалий процес формування території Київської держави.
2. Дбав про охорону кордонів Київської держави, а тому утримував для цього добре озброєну велику дружину.
3. Вів широке будівництво фортець - опорних пунктів оборони проти чужоземних загарбників на Десні, Острі, Сулі, Рубежі Ступні.
4. Для захисту своїх володінь від печенігів будував оборонні захисні вали (так звані “змієві”) загальною довжиною майже тисяча кілометрів. Це система фортець і велетенських земляних стін з дубовим частоколом, які споруджувалися вздовж рік — природних перепон на шляху кочівників — і тягнулися, оточуючи Київ із заходу, півдня і сходу. Розташовувалися ці оборонні споруди чотирма рубежами:
• перший рубіж — по річці Сулі, на відстані 15-20 км було побудовано фортеці;
• другий рубіж — по річці Трубіж, де містився один із найбільших центрів Русі —Переяслав;
• третій був перед Черніговом по річках Остер і Десна;
• четвертий — перед Києвом, де по Стугні було побудовано цілу низку фортець - Треполь, Василів. У 911 р. між Стугною і Києвом було побудовано фортецю Білгород.
5. Запровадив християнство.
6. Будував багато церков.
7. Розбудовував старі і будував нові міста, зокрема Володимир — на Волині. Василів — на Київщині.
8. Дбав про культурний розвиток своєї держави, яка за територією стала найбільшою в Європі.
9. Звертав увагу на розвиток ремесел, сільського господарства, торгівлі.
10. Володимир — перший реформатор на Русі.
Здійснив такі реформи:
• адміністративну (для об’єднання земель в єдину державу): землі князівства, де правили залежні від нього місцеві правителі, передавалися дванадцятьом синам князя, великокнязівським посадникам та наближеним боярам.
Усю країну було поділено на вісім округів, округи — на волості. На зміну родоплемінному поділу було запроваджено територіальний, що є однією з основних ознак формування державності;
• військову (для створення сильної дружини (війська): ліквідовано “племінні” військові об'єднання і створювалося військо на основі розданих земельних володінь;
• релігійну (для посилення єдиної держави і створення єдиного світогляду): запроваджено християнство для зміцнення зв’язків між окремими частинами держави і для міжнародного визнання Русі;
• судову (для вдосконалення судочинства): розмежовано церковне і князівське судочинство, запроваджено новий кодекс правових норм, поки що усний — “Закон земляний”, який пізніше було взято за основу під час написання збірника правових норм Правди Ярослава”;
• оборонну (для відбиття нападів ворогів): будував фортеці й оборонні рубежі, які згодом історики назвуть „богатирськими заставами”;
• фінансову (для покрашення економічних відносин держави). Князь почав карбувати власні гроші (златники і срібники). Монети виробляли із золота і срібла. На них з одного боку зображено Христа, а з другого - Володимира, котрий сидить на троні з хрестом у руці. Нині нумізматична колекція князя Володимира та його нащадків налічує 11 златників і 340 срібників.
Политическое положение, экономическое положение и внешняя политика в Италии в конце Государственный долг Италии резко возрастал. Несмотря на это, капитализм утверждался все сильнее. Правительство в первую очередь расширило строительство железных дорог. Широко развивалось строительство торгового флота. Италия вышла на третье место в мире по общему тоннажу торгового флота. Правительство построило два туннеля, соединяющих Италию с Францией и Швейцарией. Появились новые промышленные отрасли в виде акционерных обществ.
Внешняя политика( выбери что-то нужное)
В Италии началось движение сторонников ирредентизма. Это обстоятельство ухудшило отношения Италии с соседними государствами.
Территории государств Северной Африки, на которые претендовала Италия, постепенно начала занимать Франция. Эта ситуация сблизила Италию с Германией. В 1882 году Италия присоединилась к союзу Германии и Австро-Венгрии.
Италия, имеющая союзников, в скором времени оккупировала Сомали, а также захватила Эритрею. В 1895 году она вторглась в Эфиопию с намерением оккупации.
Но 1 августа 1896 года возле Адуа войска Италии были разгромлены. Погибло 5 тысяч итальянских солдат.
Это было воспринято в Италии как национальный позор. Необходимо было создать приемлемые дипломатические условия для оккупации новых колоний. Правительство Италии смогло создать именно такие условия. Например, Италия добилась устранения обостренных отношений между Италией и Францией. В 1902 году между этими двумя государствами было заключено соглашение, по которому стороны обязались строго соблюдать взаимный нейтралитет в случае нападения третьей стороны.
В 1908 году Италия выразила протест по поводу завоевания и аннексии Австро-Венгрией Боснии и Герцеговины. В результате возникла очень опасная обстановка. В 1909 году Италия заключила с Россией договор о взаимной защите собственных интересов на Балканах.
После создания приемлемых дипломатических условий Италия в 1911 году объявила войну Ливии, которая в это время входила в состав Турецкой империи. Это привело к Итало-турецкой войне, которая закончилась победой Италии. С 1912 года Ливия превратилась в колонию Италии.
Объяснение:
1. Продовжуючи політику руських князів щодо збирання навколо Києва слов’янських земель, Володимир військовими походами 981-993 pp. на ятвягів, в’ятичів, радомичів, хорватів та дулібів завершив тривалий процес формування території Київської держави.
2. Дбав про охорону кордонів Київської держави, а тому утримував для цього добре озброєну велику дружину.
3. Вів широке будівництво фортець - опорних пунктів оборони проти чужоземних загарбників на Десні, Острі, Сулі, Рубежі Ступні.
4. Для захисту своїх володінь від печенігів будував оборонні захисні вали (так звані “змієві”) загальною довжиною майже тисяча кілометрів. Це система фортець і велетенських земляних стін з дубовим частоколом, які споруджувалися вздовж рік — природних перепон на шляху кочівників — і тягнулися, оточуючи Київ із заходу, півдня і сходу. Розташовувалися ці оборонні споруди чотирма рубежами:
• перший рубіж — по річці Сулі, на відстані 15-20 км було побудовано фортеці;
• другий рубіж — по річці Трубіж, де містився один із найбільших центрів Русі —Переяслав;
• третій був перед Черніговом по річках Остер і Десна;
• четвертий — перед Києвом, де по Стугні було побудовано цілу низку фортець - Треполь, Василів. У 911 р. між Стугною і Києвом було побудовано фортецю Білгород.
5. Запровадив християнство.
6. Будував багато церков.
7. Розбудовував старі і будував нові міста, зокрема Володимир — на Волині. Василів — на Київщині.
8. Дбав про культурний розвиток своєї держави, яка за територією стала найбільшою в Європі.
9. Звертав увагу на розвиток ремесел, сільського господарства, торгівлі.
10. Володимир — перший реформатор на Русі.
Здійснив такі реформи:
• адміністративну (для об’єднання земель в єдину державу): землі князівства, де правили залежні від нього місцеві правителі, передавалися дванадцятьом синам князя, великокнязівським посадникам та наближеним боярам.
Усю країну було поділено на вісім округів, округи — на волості. На зміну родоплемінному поділу було запроваджено територіальний, що є однією з основних ознак формування державності;
• військову (для створення сильної дружини (війська): ліквідовано “племінні” військові об'єднання і створювалося військо на основі розданих земельних володінь;
• релігійну (для посилення єдиної держави і створення єдиного світогляду): запроваджено християнство для зміцнення зв’язків між окремими частинами держави і для міжнародного визнання Русі;
• судову (для вдосконалення судочинства): розмежовано церковне і князівське судочинство, запроваджено новий кодекс правових норм, поки що усний — “Закон земляний”, який пізніше було взято за основу під час написання збірника правових норм Правди Ярослава”;
• оборонну (для відбиття нападів ворогів): будував фортеці й оборонні рубежі, які згодом історики назвуть „богатирськими заставами”;
• фінансову (для покрашення економічних відносин держави). Князь почав карбувати власні гроші (златники і срібники). Монети виробляли із золота і срібла. На них з одного боку зображено Христа, а з другого - Володимира, котрий сидить на троні з хрестом у руці. Нині нумізматична колекція князя Володимира та його нащадків налічує 11 златників і 340 срібників.
11. Було запроваджено державну символіку.
Герб Володимира - тризуб.
Политическое положение, экономическое положение и внешняя политика в Италии в конце Государственный долг Италии резко возрастал. Несмотря на это, капитализм утверждался все сильнее. Правительство в первую очередь расширило строительство железных дорог. Широко развивалось строительство торгового флота. Италия вышла на третье место в мире по общему тоннажу торгового флота. Правительство построило два туннеля, соединяющих Италию с Францией и Швейцарией. Появились новые промышленные отрасли в виде акционерных обществ.
Внешняя политика( выбери что-то нужное)
В Италии началось движение сторонников ирредентизма. Это обстоятельство ухудшило отношения Италии с соседними государствами.
Территории государств Северной Африки, на которые претендовала Италия, постепенно начала занимать Франция. Эта ситуация сблизила Италию с Германией. В 1882 году Италия присоединилась к союзу Германии и Австро-Венгрии.
Италия, имеющая союзников, в скором времени оккупировала Сомали, а также захватила Эритрею. В 1895 году она вторглась в Эфиопию с намерением оккупации.
Но 1 августа 1896 года возле Адуа войска Италии были разгромлены. Погибло 5 тысяч итальянских солдат.
Это было воспринято в Италии как национальный позор. Необходимо было создать приемлемые дипломатические условия для оккупации новых колоний. Правительство Италии смогло создать именно такие условия. Например, Италия добилась устранения обостренных отношений между Италией и Францией. В 1902 году между этими двумя государствами было заключено соглашение, по которому стороны обязались строго соблюдать взаимный нейтралитет в случае нападения третьей стороны.
В 1908 году Италия выразила протест по поводу завоевания и аннексии Австро-Венгрией Боснии и Герцеговины. В результате возникла очень опасная обстановка. В 1909 году Италия заключила с Россией договор о взаимной защите собственных интересов на Балканах.
После создания приемлемых дипломатических условий Италия в 1911 году объявила войну Ливии, которая в это время входила в состав Турецкой империи. Это привело к Итало-турецкой войне, которая закончилась победой Италии. С 1912 года Ливия превратилась в колонию Италии.