Россия стремилась выйти к берегам болтийского моря, но этому мешал Ливонский орден.
В 1503г. Иван 3 подписал с Ливонским орденом перемирие на 50, по условиям которого Орден должен был ежегодно платить дань. Но это не выполнялось. Когда срок перемирия истек, Иван 4 потребовал не только заплатить недоимки за все предыдущие годы, но и сохранить нейтралитет в случае войны между Россией и Литвой. Орден на мог на это согласиться и заключить военный союз с польско-литовским королем Сигизмундом 2 Австрийским. Это стало поводом к войне.
В 1558г. Россия начала военные действия против Ордена. Сначала всё шло хорошо для России, но в 1559г. московское правительство не рискнуло продолжать боевые действия и заключило перемирие.
Противниками России в этой войне был сначала ливонский орден, а когда он пал, в войну включились Швеция,Дания, Эстония и Литва.
Итоги войны: объединение Польши и Литвы в одно государство- Речь Посполитая
Громадя́нська війна́ в США — війна між північними штатами США і 11 рабовласницькими штатами Півдня, які відділилися від Сполучених Штатів Америки і повстали з метою збереження рабовласницького ладу на території півдня США.
Війна почалась з битви за Форт-Самтер 12 квітня 1861 року і закінчилась 26 травня 1865 року, коли останні війська конфедератів здалися. Під час війни відбулося близько 2000 битв. Ця війна була найбільшою за масштабом людських втрат серед усіх війн, де брали участь США.
Війна була логічним наслідком протистояння двох систем — рабства та вільної праці. Першу систему підтримували південні штати, політичною елітою яких були великі плантатори-рабовласники. Для суспільства Півдня характерними були расистські переконання. Ті види робіт, які виконували темношкірі, вважалися негідними білої людини, навіть бідняка. Північні штати навпаки: в їх конституціях рабство було заборонене. Основою сільського господарства там були вільні фермери. Увесь довоєнний час характеризувався намаганням південних штатів розширити територію рабовласництва за рахунок нових штатів. Так, наприклад, 1820 року був прийнятий так званий Міссурійський компроміс, що поділив територію на захід від річки Міссісіпі за паралеллю 36°30' пн.ш. на дві частини — рабовласницьку на півдні й вільну на півночі. На півночі прогресивна спільнота намагалася допомагати рабам: видавала антирабовласницьку літературу, організовувала нелегальну втечу рабів до вільних штатів.
Россия стремилась выйти к берегам болтийского моря, но этому мешал Ливонский орден.
В 1503г. Иван 3 подписал с Ливонским орденом перемирие на 50, по условиям которого Орден должен был ежегодно платить дань. Но это не выполнялось. Когда срок перемирия истек, Иван 4 потребовал не только заплатить недоимки за все предыдущие годы, но и сохранить нейтралитет в случае войны между Россией и Литвой. Орден на мог на это согласиться и заключить военный союз с польско-литовским королем Сигизмундом 2 Австрийским. Это стало поводом к войне.
В 1558г. Россия начала военные действия против Ордена. Сначала всё шло хорошо для России, но в 1559г. московское правительство не рискнуло продолжать боевые действия и заключило перемирие.
Противниками России в этой войне был сначала ливонский орден, а когда он пал, в войну включились Швеция,Дания, Эстония и Литва.
Итоги войны: объединение Польши и Литвы в одно государство- Речь Посполитая
Громадя́нська війна́ в США — війна між північними штатами США і 11 рабовласницькими штатами Півдня, які відділилися від Сполучених Штатів Америки і повстали з метою збереження рабовласницького ладу на території півдня США.
Війна почалась з битви за Форт-Самтер 12 квітня 1861 року і закінчилась 26 травня 1865 року, коли останні війська конфедератів здалися. Під час війни відбулося близько 2000 битв. Ця війна була найбільшою за масштабом людських втрат серед усіх війн, де брали участь США.
Війна була логічним наслідком протистояння двох систем — рабства та вільної праці. Першу систему підтримували південні штати, політичною елітою яких були великі плантатори-рабовласники. Для суспільства Півдня характерними були расистські переконання. Ті види робіт, які виконували темношкірі, вважалися негідними білої людини, навіть бідняка. Північні штати навпаки: в їх конституціях рабство було заборонене. Основою сільського господарства там були вільні фермери. Увесь довоєнний час характеризувався намаганням південних штатів розширити територію рабовласництва за рахунок нових штатів. Так, наприклад, 1820 року був прийнятий так званий Міссурійський компроміс, що поділив територію на захід від річки Міссісіпі за паралеллю 36°30' пн.ш. на дві частини — рабовласницьку на півдні й вільну на півночі. На півночі прогресивна спільнота намагалася допомагати рабам: видавала антирабовласницьку літературу, організовувала нелегальну втечу рабів до вільних штатів.